Размещено на http://www.allbest.ru/
Одеський рег？ональний ？нститут державного управл？ння Нац？онально？ академ？？ державного управл？ння при Президентов？ Укра？ни
？Дамокл？в меч？ влади: чинники лег？тимност？ в античних Аф？нах
УДК 32.001
Яковлева Л. ？., кандидат пол？тичних наук, доцент, докторант кафедри рег？онально？ пол？тики та публ？чного адм？н？стрування
Анотац？？
Статтю присвячено досл？дженню чинник？в лег？тимност？ влади у Стародавньому св？т？. Лег？тимн？сть - це ？Дамокл？в меч？ влади епохи Античност？. Сумн？ви громадян щодо лег？тимност？ влади спричиняють ？？ втрату. Об？рунтування авторитету влади, права на владу та чинник？в ？？ визнання ста？ одн？？ю з центральних проблем для антично？ ф？лософ？？ та пол？тики. Виокремлено чинники лег？тимност？ влади монарх？？ (рел？г？я, традиц？йне панування), аристократ？？ (знатне походження, в？йськов？ перемоги), тиран？？ (харизматична лег？тимн？сть особист？сно？ влади), демосу (колективна лег？тимн？сть, рац？онал？зм). ？нтерпретовано ？острак？зм？ як наочний результат процесу делег？тимац？？ влади. В？дзначено особливост？ реформ Перикла, в основ？ яких рац？ональна орган？зац？я влади, введення оплати за працю задля сусп？льно？ корист？ (？м？стофор？я？), демократ？я.
Ключов？ слова: лег？тимн？сть влади, Перикл, авторитет, острак？зм, делег？тимац？я, демократ？я.
Статья посвящена исследованию факторов легитимности власти в Древнем мире. Легитимность - это ？Дамоклов меч？ власти эпохи Античности. Сомнения граждан относительно легитимности стают причиной ее потери. Именно поэтому обоснования авторитета власти, права на власть, факторов признания власти становятся одними из центральных задач для античной философии и политики. Выделены факторы легитимности власти монархии (религия, традиционное господство), аристократии (знатное происхождение, военные победы), тирании (харизматическая легитимность персональной власти), демоса (коллективная легитимность, рационализм). Интерпретирован ？остракизм？ как наглядный результат процесса делегитимации власти. Отмечены особенности реформ Перикла, в основе которых рациональная организация власти, введение оплаты за труд ради общественной пользы (？мистофория？), демократия.
The article is devoted to the study of the factors of the legitimacy of power in the Ancient World. Legitimacy is the ？the Sword of Damocles？ of the era of antiquity; the doubts of citizens about the legitimacy of power is a direct way to its loss. That is why the rationale for the authority of power and the right to power become one of the central one for ancient philosophy and politics. The factors of the legitimacy of the power of the monarchy (religion, traditional domination), aristocracy (noble origin, military victories), tyranny (charismatic legitimacy of personal power), demos (collective legitimacy, rationalism) are singled out. ？Ostracism？ as an obvious result of the process of delegitimization of power is interpreted. The peculiarities of Pericles' reforms, which are based on rational organization of power, introduction of payment for work for the sake of public benefit (？mystophoria？), democracy, are noted.
Вступ
Постановка проблеми та ？？ зв'язок ？з важливими науковими чи практичними завданнями. В епоху античност？ вперше в пол？тичн？й ？стор？？ св？ту була ч？тко артикульована необх？дн？сть влади бути визнаною, п？дтримуваною, лег？тимною. Пол？толог？чна реконструкц？я феномену лег？тимност？ влади в античних Аф？нах передбача？ досл？дження чинник？в лег？тимност？, тобто тих сакральних та рац？ональних, ？ндив？дуальних та колективних, аристократичних та демократичних ？джерел？ влади, як？ забезпечили в？дкриття шляху для процесу лег？тимац？？ влади на подальших етапах цив？л？зац？йного розвитку.
У процес？ досл？дження чинник？в лег？тимност？ влади епохи античност？ сл？д виходити з досить широкого розум？ння лег？тимност？, як ？законност？ влади？, ？права на владу？, ？авторитетност？ влади？, ？визнання влади？. Адже на певних ？сторичних етапах, задовго до кристал？зац？？ принципу розпод？лу влади, феномену сучасного права, лег？тимност？, парламентаризму як нев？д'？мних складових частин пол？тичних в？дносин м？ж владою та громадянами в епоху модерну, лег？тимн？сть влади вже можна розум？ти як ？<...> такий сусп？льно-пол？тичний устр？й, що заслугову？ на визнання. Ле？？тимац？я як д？я ？ ？ процесом визнання загальноприйнятно？ т？？？ чи ？ншо？ пол？тично？ орган？зац？？ сусп？льства？ [4].
У традиц？йному сусп？льств？ епохи античност？ було сформовано перв？сн？ уявлення щодо соц？ально？ основи публ？чно？ влади, справедливост？, а тогочасна ф？лософська думка активно шукала в？дпов？д？ на питання ？Хто ма？ право на владу?？.
Б？льш？сть сучасних пол？тичних ？дей та феномен？в зароджувалися в епоху античност？, ще до початку ？х словарного та понят？йного тлумачення з кута зору пол？тично？ науки. Повною м？рою це стосу？ться феномену лег？тимност？: фундаментальн？ засади його розум？ння було сформовано у грецьких пол？сах, до появи визначення у вебер？анськ？й школ？. Безпосередн？ ？нтерпретац？？ лег？тимност？ влади та виокремлення ？？ тип？в (традиц？йна, харизматична та рац？онально-легальна лег？тимн？сть) вперше були запропонован？ Максом Вебером [5]. В？н, зокрема, звертав увагу на те, що традиц？йний та харизматичний типи лег？тимност？ зароджуються на в？дпов？дних ？сторичних етапах: в епоху античност？ та у середньов？чч？.
У епоху розкв？ту середземноморських пол？с？в та ？мпер？й кожний правитель чи ел？тна група намагались об？рунтувати право на владу та довести громадянам власну лег？тимн？сть. У стародавн？х Аф？нах лег？тимн？сть влади була обумовлена пол？сним типом державност？, ？ саме в аф？нському пол？с？ найб？льш рель？фно проявля？ться боротьба за лег？тимн？сть м？ж ол？гарх？чними, аристократичними та демократичними пол？тичними л？дерами та ел？тами. На думку ？. Сур？кова: ？В ？стор？ограф？？ античност？ цей фундаментальний фактор часто недооц？ню？ться або прийма？ться до уваги не повною м？рою, натом？сть в？н принципово важливий для розум？ння загального характеру пол？тичних структур античного св？ту？ [Суриков с. 5].
В？д р？вня лег？тимност？ влади залежали економ？чне благополуччя, пол？тична стаб？льн？сть, безпека пол？су. Так сталось через ц？лком рац？ональне усв？домлення громадянами Аф？н, що влада належить ？громад？？, зборам громадян, а окрем？ групи чи ？ндив？ди лише ？ ？？ ？отримувачами？ та ？розпорядниками？. Джованн？ Сартор？ влучно зазнача？: ？Вир？шальна в？дм？нн？сть у питаннях влади - це в？дм？нн？сть м？ж ном？нальними держателями (titular holders) ？ реальними володарями (actual wielders)？. Влада, зрештою, - exercitium (лат. - зд？йснення влади). Як може народ, хоч як його розум？ти та визначати, ефективно утримувати владу?？ [11, с. 33]. Ел？ти античних Аф？н на певних етапах розвитку пол？су використовували р？зн？ методи досягнення та збереження пол？тичного впливу, об？рунтування влади та ？？ лег？тимност？. на особливу увагу заслугову？ етап формування пол？сного устрою в Аф？нах, зародження та функц？онування аф？нсько？ демократ？？ (VII - V стол？ття). Безумовний ？нтерес представляють й ？нш？ територ？альн？ та хронолог？чн？ меж？ формування чинник？в лег？тимност？ влади епохи античност？, але вони заслуговують на окрем？ досл？дження. на обраному ж етап？ можна простежити використання пол？тичними ел？тами Аф？н р？зних тип？в лег？тимност？ влади: в？д формування механ？зм？в панування аристократичних ел？т до проведення демократичних реформ. Саме у цей пер？од ？Дамокл？в меч？ лег？тимност？, як потреби у публ？чному об？рунтуванн？ претенз？й на панування для визнання з боку громадян, назавжди навис над демократичними владою.
Анал？з останн？х досл？джень та публ？кац？й, вид？лення невир？шених ран？ше частин загально？ проблеми, котрим присвячу？ться означена стаття. Серед досл？джень чинник？в лег？тимност？ влади епохи античност？ сл？д виокремити дек？лька напрямк？в. По-перше, прац？ античних автор？в (Платон, Ар？стотель, Геродот, Гес？од, Аристофан, Ксенофонт, Демосфен, Д？оген Лаертський, Плутарх, Фук？д？д, Перикл та ？нш？), як？ виступають першоджерелами щодо ？стор？？ житт？д？яльност？ пол？с？в, формують уявлення сучасник？в щодо пол？тики Аф？н, пол？сного устрою та лег？тимност？ влади. По-друге, сучасн？ ？сторичн？ досл？дження (？. Сур？ков, Дж. К. Дев？с, Н. Дейв？с, В. Бузескул, М. Гаспаров, В. Дюрант, Х. Хабихт та ？нш？). У них можна знайти анал？з розвитку пол？су у широкому ？сторичному контекст？, виокремлення соц？альних, пол？тичних та безпекових умов формування чинник？в лег？тимност？ влади епохи античност？. По-трет？, м？ждисципл？нарн？ досл？дження, у яких акцент робиться безпосередньо на лег？тимн？сть влади у стародавн？х Аф？нах, демократ？？ та охлократ？？, ол？гарх？？ та аристократ？？, монарх？？ та тиран？？ та чинниках ？х лег？тимност？ на арха？чному, класичному та демократичному етапах пол？тичного розвитку аф？нського пол？су (Е. Фролов, Е. Вуд, ？. Сур？ков, П. Дж. Родс, М. Хансен, В. Строгецький, О. Гаспар？шв？л？, ？. Пантел？？ва, Н. Нижник, Т. Матв？？ва, О. Сацюк та ？нш？). З одного боку, у досл？дженнях авторитету, лег？тимност？ влади та форм правл？ння недостатньо уваги прид？ля？ться пер？оду античност？, який тривав та визначив подальший розвиток феномену лег？тимност？. З ？ншого боку, досл？дники владних в？дносин у пол？с？ часто залишають поза увагою такий важливий фактор, як лег？тимн？сть влади та ？？ делег？тимац？я. На перехрест？ ？сторичних досл？джень античного пол？су та пол？толог？чних в？з？й чинник？в лег？тимност？ влади знаходиться проблема, як？й присвячено дану статтю.
Формулювання ц？лей статт？ (постановка завдання). Мета статт？ - досл？дити чинники лег？тимност？ влади в античних Аф？нах.
Виклад основного матер？алу досл？дження
Для епохи ранньо？ арха？ки в Аф？нах характерним ？ визначальний вплив знатних род？в (аристократ？？), яка базувалась на багатств？, економ？чн？й могутност？. Також важливим джерелом лег？тимност？ влади аристократ？？ стала рел？г？я. Значення рел？г？йного фактору не треба переб？льшувати, але й недооц？нювати його роль у лег？тимац？？ аристократ？？ також не сл？д. Багато аристократичних род？в спирались на контроль над культовими центрами. Рел？г？я, поруч ？з походженням (знатн？ роди зводили св？й родов？д до бог？в та еп？чних геро？в), економ？чною могутн？стю й монопол？？ю аристократ？в практично на вс？ важлив？ посади у пол？с？ (включно з участю у авторитетних панелл？нських ？грах) стала важливим фактором забезпечення лег？тимност？ аристократ？？ у пол？сах. Аф？нська аристократ？я поширювала св？й вплив не лише на сус？дн？ пол？си, але й поза меж？ ？грецького св？ту？, завдяки ритуальн？й гостинност？ (？ксен？？？), яка була освячена авторитетом рел？г？？.
Громадяни аф？нського пол？су не т？льки усв？домлювали, що вони ？ джерелом влади, а й шукали таке п？д？рунтя влади, яке б забезпечувало ？？ лег？тимн？сть. Головним у цих пошуках лег？тимност？ стала в？дмова в？д насильства, як складово？ п？дкорення, а не влади. Адже громадяни Аф？н в？докремлювали себе в？д ？нших народ？в, у яких панування якраз ？рунтувалось на насильств？ та виражалось у форм？ деспотичного правл？ння. Феномен ？гостинност？？ (？ксен？？？) прямо вказу？ на виб？р жител？в пол？су: зам？сть насильства, страху та ненавист？ як основи влади, вони роблять наголос на ？гуман？тарн？й ？нтервенц？？？ (М. Калдор [8]).
У сучасних умовах глобал？зац？？ необх？дна реконструкц？я лег？тимност？, яка б враховувала космопол？тизм, гуман？зм, ？гостинн？сть？ та в？дмову в？д насильства як важлив？ складов？ лег？тимност？ влади у пол？с？. В умовах лег？тимно？ влади насильство це ？останн？й аргумент？, а в умовах деспот？？ - ？диний. На думку М. Калдор, для протистояння новим в？йнам та конфл？ктам ？...необх？дна нова форма космопол？тично？ пол？тично？ моб？л？зац？？, яка охоплювала б ？ так зване м？жнародне сп？втовариство, ？ м？сцеве населення ...？ [8, с. 240].
Головний виб？р щодо чинник？в лег？тимност？ влади у пол？сних м？стах-державах було зроблено: влада ма？ ？рунтуватись не на насильств？, а на лег？тимност？. Як влучно зазнача？ Ганна Арендт: ？Н？коли не ？снувало уряду, який ？рунтувався б виключно на засобах насильства <...> У окремих людей, н？ким не п？дтримуваних, н？коли не буде достатньо？ влади, щоб усп？шно застосовувати насильство. Отже у внутр？шн？х справах насильство викону？ функц？ю останнього засобу влади проти окремих ？ндив？д？в, як？, скаж？мо так, в？дмовляються п？дкоритися консенсусу б？льшост？. Що ж стосу？ться реально？ в？йни <...>, то величезна перевага в засобах насильства може стати непотр？бною, з？ткнувшись з погано оснащеним, але добре орган？зованим противником, який представля？ набагато могутн？шу силу？ [8, 241].
У давньогрецьк？й пол？тиц？ переважа？ розум？ння справедливо？ влади, д？яльн？сть яко？ спрямову？ться на досягнення сп？льного блага. Ар？стотель вважа？, що застосування влади з метою задоволення ？нтерес？в управляючих не ？ лег？тимним (призводить до появи неправильного режиму), ？<...> Коли ж править б？льш？сть в ？нтересах загально？ корист？, то така форма в？дома п？д назвою, сп？льною для вс？х форм державного устрою, - пол？т？я <...>？ [3, с. 224]. Лег？тимною ？ лише така влада, яка слугу？ досягненню благого життя ус？ма громадянами (правильний пол？тичний режим забезпечу？ загальне благо) [12, с. 113]. лег？тимн？сть монарх？я демос острак？зм
П？д час правл？ння басиле？в, як？ ？<...> по？днували св？тську (економ？чну та пол？тичну) владу та рел？г？йн？ функц？？ <...>？ [6, с. 22], перед громадянами аф？нського пол？су виникають перш？ виклики щодо зд？йснення влади. Мова йде про наявн？сть тако？ альтернативи у тлумаченн？ лег？тимност？ влади: лег？тимн？сть належить керуючим верствам чи особам, або вона належить керованим, переда？ться ними правителям та може бути у будь-який час в？д？брана. Ц？ дв？ альтернативи у розум？нн？ лег？тимност？ присутн？ протягом усього розвитку пол？тично？ теор？？ та знаходять сво？ вираження у творах Г. Арендт та П. Р？кера у вигляд？ протиставлення влади та насильства [2; 14].
Досл？джуючи проблему лег？тимност？ влади, сл？д також звернути увагу на дихотом？ю публ？чного (пол？тичного) та приватного. Г. Арендт зазнача？: ？Становлення пол？са, що повн？стю задавало тон грецькому розум？нню пол？тики, мало насл？дком те, що усякий окр？м свого приватного життя отримав свого роду друге життя, св？й bios politicos. Кожний громадянин в？днин？ належить двом порядкам сп？в？снування, ？ його життя характерним чином строго д？лилось на те, що в？н називав сво？м власним, ？ те, що залишалось загальним？ [1, с. 34]. Фактично, мова йде про протиставлення пол？тичного та приватного життя у пол？с？. ？Зрозум？ло, що публ？чне та приватне ？ хоча ？ в？дм？нними, проте дотичними ？ такими, що вза？мод？ють, рег？онами людського досв？ду <...>. Так, за антично？ доби вважали, що ？публ？чна д？яльн？сть можлива лише тод？, коли вже потурбувались про значно загальн？ш？ житт？в？ потреби？ (Г. Арендт). <....> без попереднього забезпечення приватних (економ？чних, в？тальних) потреб була немислима участь у простор？ в？льного самовизначення？ [9, с. 355]. Безумовно, лег？тимн？сть влади народжу？ться саме у публ？чному простор？, у ньому виявля？ться у р？зноман？тних формах та ？нтерпретац？ях. Г. Арендт вважа？ ？деальним публ？чним простором грецьку агору або римський форум, тобто простори, де громадяни пол？са збиралися для обговорення сусп？льних питань, дискус？й та дебат？в [2].
Ще одне протир？ччя у лег？тимност？ пол？сно？ влади поляга？ у використанн？ двох джерел влади: рац？онального та ？ррац？онального. Виб？р в якост？ основи лег？тимного правл？ння та права на владу одн？？？ з цих альтернатив неодноразово загострював пол？тичну ситуац？ю не лише в епоху античност？, а й у середньов？чч？. У результат？ под？лу влади на св？тську (пол？тичну) та рел？г？йну (сакральну) неминучими стали конфл？кти м？ж лег？тимн？стю, яка спира？ться на рац？ональну аргументац？ю та лег？ти- мн？стю, яка використову？ мову м？фу та рел？г？？, апелю？ до трансцендентност？ у влад？. Окр？м рел？г？？, важливим чинником лег？тимност？ влади аристократ？？ стали шлюбн？ зв'язки м？ж родами та економ？чн？, переважно торг？вельн？ в？дносини.
П？д час встановлення влади аристократ？？ в Аф？нському пол？с？ та в？дходу в？д модел？ ？<...> прим？тивно？ монарх？？ на чол？ з басиле？м <...>？ [13, с. 70], виникло ще одне протир？ччя, яке напряму стосувалось лег？тимност？ влади: це протир？ччя м？ж чинниками лег？тимност？ влади сильно？ особистост？ (？ндив？дуал？зм) та чинниками лег？тимност？ аристократичних груп (колектив？зм).
На початку V？I ст. до н.е. у Аф？нах сформувалась ун？кальна пол？тична система арха？чного пол？су, як аристократично？ форми правл？ння. Влада належала колег？？, колективному органу управл？ння, який складався ？з дев'яти архонт？в. Кожен ？з них об？ймав посаду протягом року. Також ？снувало певне розмежування функц？й м？ж архонтами: перший архонт (？епон？м？) вважався вищою цив？льною посадовою особою пол？су ？ нав？ть давав сво？ ？м'я року [13, с. 71]. Другий архонт (？басилей？), будучи представником царського роду мав повноваження верховного жерця пол？су. Трет？й архонт (？полемарх？) був верховним головнокомандуючим аф？нського в？йська, а ？нш？ ш？сть архонт？в (фесмофети) контролювали дотримання громадянами норм неписаного права [13, с. 71].
Були в тогочасних Аф？нах ？ народн？ збори, але ？х завданням було лише лег？тим？зувати р？шення аристократ？？. В？д аристократ？？ залежала решта громадян, передус？м, економ？чно: ？Багато громадян знаходились у прям？й боргов？й залежност？ в？д аристократ？？. Це час в？д часу спричиняло кризи аристократично？ форми правл？ння та створювало умови для узурпац？？ влади з боку тиран？в. l якщо Аф？нам до певного часу вдавалось стримувати кризов？ явища, то у ？нших пол？сах (Мегари, С？ракузи, С？к？он та ？нших) правили тирани？ [13, с. 72].
Повертаючись до проблеми визначення чинник？в лег？тимност？ ？ндив？дуального правл？ння та ？？ в？дм？нностей в？д лег？тимност？ колективного правл？ння, можна побачити, що у Аф？нах вона виражалась у протистоянн？ м？ж такими формами правл？ння, як тиран？я та аристократ？я. Так, в？д 636 р. до н.е. в Аф？нах починаються досить регулярн？ спроби встановити тиран？чне правл？ння; наприклад, аристократ К？лон, п？сля перемоги на Ол？мп？йських ？грах захопив владу. Але довести сво？ право на владу, власну лег？тимн？сть демосу йому не вдалось, заколот було придушено аристократ？？ю.
Натом？сть тиран？я почина？ сприйматись громадянами Аф？н як одна ？з реальних альтернатив аристократичному правл？нню, вона набува？ спочатку приховано？, а згодом ？ публ？чно？ п？дтримки, яка актив？зу？ться п？д час загострення соц？ально-пол？тично？ ситуац？？ чи пог？ршення економ？чного стану громадян. До того ж, влада аристократ？？ поступово втрача？ лег？тимн？сть. Дв？ причини цього: пост？йна боротьба всередин？ аристократ？？ за владу та пог？ршення умов життя громадян, ？х повне поневолення з боку аристократ？？.
Для збереження влади аристократ？？ ？ недопущення тиран？？ в Аф？нах необх？дно було провести реформи, спрямован？ на повернення аристократ？？ ？права на владу？, визначення чинник？в лег？тимност？ аристократ？？. По-перше, Солон, використовуючи власний авторитет (плюс знатне походження з царського роду Кодр？д？в (Медонтид？в) отримав надзвичайн？ повноваження, тобто лег？тим？зував власну владу як серед аристократ？？, так ？ для демосу. По-друге, в？н оголосив амн？ст？ю для аристократичних род？в та громадян, як？ були вигнан？ з Аф？н, та/або позбавлен？ громадянських прав. Ця амн？ст？я дозволила розширити коло прихильник？в Солона, а також сприяла подоланню розколу серед громадян, досягненню ？дност？ у пол？с？. По-трет？, Солон пол？тично позиц？онував себе як компром？сну ф？гуру, що також п？двищувало його авторитет та дозволяло усп？шно маневрувати м？ж р？зними групами ？нтерес？в. ？Угрупування аристократ？в повинн？ були бачити у ньому ？свого？ з огляду на його надзвичайно знатне походження; маси рядового демосу пам'ятали про сп？вчутливе в？дношення до б？дняк？в, яке проявлялося в солон？вських елег？ях, про протести поета-пол？тика проти надм？рного пригн？чення селян; торгово-рем？сничий прошарок повинен був взяти до уваги ту обставину, що Солон сам займався торг？влею？ [13, с. 76]. По-четверте, Солон пров？в реформи дуже швидко, фактично протягом року [13, с. 77]. Але вже п？сля року реформ лег？тимн？сть влади Солона було втрачено, а компром？сн？сть його повед？нки перетворилась на головний недол？к: аристократи критикували його за наступ на ？х права, а демос вважав реформи недостатн？ми.
Один ？з важливих урок？в реформ Солона для лег？тимност？ епохи античност？ поляга？ у тому, що авторитету пол？тика-центриста, який виконував роль посередника та в якост？ архонта зд？йснював реформи, вистачило лише на один р？к. Новац？？, як？ вв？в Солон залишались д？йсними в Аф？нах протягом наступних десятил？ть, натом？сть проблему лег？тимност？ влади аристократ？？ так ？ не було вир？шено.
Делег？тимац？я аристократ？？ спричиняла нов？ конфл？кти м？ж аристократ？？ю ？ демосом, вир？шити як？ виявились здатними лише режими особист？сно？ влади, як？ спирались на ？ндив？дуальну лег？тимн？сть. Точн？ше кажучи, ？ндив？дуальна лег？тимн？сть тирана заповнювала прогалини у колективн？й лег？тимност？ аристократ？？. Водночас, тиран？я не зм？нювала сут？ пол？тики, як шляхетно？ справи знатних род？в. Не дивно, що практично ус？ тирани за походженням належали до аристократ？？. Мовою теор？？ лег？тимност？ М. Вебера, харизматична лег？тимн？сть тирана не здатна була перетворитись на традиц？йну лег？тимн？сть монарх？чного правл？ння. Демос, в？ддаючи належне особистим якостям тирана, водночас не визнавав лег？тимними правителями його нащадк？в. Стратег？я забезпечення лег？тимност？ влади тирана була спрямована на доведення власних переваг, зокрема, за допомогою перемоги на ол？мп？йських ？грах.
З яких чинник？в складалась лег？тимн？сть влади тирана? По-перше, на шляху до влади майбутн？й тиран мав стати в？домим завдяки сво？м спортивним або в？йськовим перемогам. Демос прихильно ставився до переможц？в, над？ляючи ？х геро？чним, майже сакральним статусом. ？ндив？дуальна лег？тимн？сть тирана, яка дозволяла йому узурпувати владу, формувалась на сакральн？й основ？, близькост？ до бог？в. В особ？ тирана у пол？с поверта？ться сакральний вим？р лег？тимност？ влади. По-друге, треба було захопити владу у прямому сенс？ - зайняти акрополь. Для цього в нагод？ ставали загони в？дданих во？н？в, як？ мали допомогти тирану. П？сля захоплення акрополь ставав резиденц？？ю тирана, окр？м нього самого там б？льше н？хто не жив. По-трет？, пол？тика тирана була нац？лена на утримання особисто？ влади. З ц？？ю метою тирани пост？йно зд？йснювали репрес？？, спрямован？ на ослаблення конкурент？в та знищення противник？в. Насильство переважно стосувалось аристократ？？, а от демос, навпаки, часто виявлявся ц？лком задоволений правл？нням тирана.
Протягом досить значного часового в？др？зку у пол？сах пост？йно зм？нювались чинники лег？тимност？ влади: з в？ри у сакральн？сть влади монарха на рац？ональне, аргументоване розум？ння пол？тики, як сп？льно？ справи ус？х громадян, спрямовано？ на досягнення сусп？льного блага.
Справжню революц？ю у процес？ демократизац？？ управл？ння пол？сом ？ зб？льшення рол？ демосу у забезпеченн？ лег？тимност？ влади зд？йснив ？перший громадянин Аф？н？ Перикл [10]. По-перше, в？н в？дкрив доступ до державних посад для ус？х громадян, незалежно в？д ？х доходу, запровадивши ？м？стофор？ю？, оплату д？яльност？ посадових ос？б [13, с. 161]. Це позбавило аристократ？ю монопол？？ на державн？ посади. По-друге, Перикл запровадив зам？щення вакантних посад шляхом жеребкування. По-трет？, Перикл роз'？днав судов？ колег？？, в？дправивши частину з них у с？льську м？сцев？сть з метою безпосередньо？ присутност？ на м？сцях, де виникали конфл？кти. Говорячи сучасною мовою, в？н пров？в децентрал？зац？ю влади, що також сприяло п？дриву влади аристократ？？ та зростанню впливу демосу, створювало умови для п？двищення лег？тимност？ центрально？ влади та, водночас, п？дривало владу м？сцевих аристократ？в. По-четверте, Перикл зм？нив умови громадянства, надавши право бути громадянами лише тим, хто п？дтвердив свою належн？сть до сп？льноти пол？су як по батьк？вськ？й л？н？й, так ？ по материнськ？й. За результатами реформ Перикла демос в Аф？нах перетворився на ？правлячий клас？, який зд？йснював лег？тимне правл？ння. ？У ц？лому, реформи Перикла привели до того, що з середини V ст. до н.е. аф？нська демократ？я набула свого класичного вигляду. Демос реально взяв владу у сво？ руки, поступово позбавляючись в？д оп？ки аристократ？в. Настало знамените ？Периклове стол？ття？ [13, с. 162]. Перикл визначив засади лег？тимност？ нового, демократичного типу.
В？н став зразком рац？онального пол？тика: роз？рвав в？дносини з родичами - Алкмен？дами, не сп？лкувався з ？ншими родичами та колишн？ми друзями. Його новим оточенням стали велик？ д？яч？ культури неаф？нського походження. Це робило Перикла майже невразливим для звинувачень у пол？тичних пристрастях, а його рац？ональн？сть забезпечувала лег？тимн？сть.
В？дчайдушн？, см？лив？ спроби Перикла запровадити правл？ння, засноване на Розум？, як першоджерел？ влади, без сумн？ву, були передчасними. Водночас рац？ональн？сть виявилась найнад？йн？шим фундаментом лег？тимност？, ？ не т？льки для Перикла. Будь-як？ рац？ональн？ реформи в Аф？нах пильно охоронялись ？ збер？гались протягом десятил？ть. Згадаймо реформи Солона: новац？？, як？ в？н впровадив ？снували в Аф？нах нав？ть тод？, коли Солон позбувся влади ？ вирушив у мандри. ？Та？мниця？ лег？тимност？ поляга？ у тому, що рац？ональн？сть ？ чинником ефективност？ реформ, але не здатна забезпечити володарювання окремому пол？тику, нав？ть такого масштабу, як Перикл. Для виконання мети щодо утримання влади пол？тику краще п？дходять харизматична, рел？г？йна, нав？ть в？йськова лег？тимн？сть. В？дставка Перикла була обумовлена зм？ною покол？нь, втомою громадян в？д в？йни, а головне - тим, що Перикл так ？ не зм？г залишитись в？рним рац？ональн？й лег？тимност？ до самого к？нця.
Становлення влади демосу в Аф？нах - це важливий пер？од в ？стор？？ лег？тимност？. Адже демократична лег？тимн？сть Стародавньо？ Грец？？ шука？ опертя у рац？онал？зм？ та аристократизм？, в ？ншому випадку демократична пол？тика перетворю？ться на охлократ？ю (владу натовпу) або тиран？ю. Перша знаходить власну лег？тимн？сть у попул？стичн？й демагог？？, а друга - у особист？сн？й влад？ харизматичного тирана.
Висновки з даного досл？дження ？ перспективи подальших розв？док у даному напрямку
Якщо використовувати типолог？ю форм правл？ння та лег？тимност？, розроблену Максом Вебером, то можна побачити, що ус？ три типи лег？тимност？ влади були представлен？ на р？зних етапах розвитку аф？нського пол？су. Зазначимо, що мова йде, за М. Вебером, про ？деальн？ типи лег？тимност？, як？ використовуються для зручност？ анал？зу, ？ в реальност？ можуть не ？снувати у ？чистому？ вигляд？. Сам вчений рекомендував застосовувати ？деальн？ типи в ？сторичному п？знанн？ з метою сприяти розум？нню тих феномен？в, як？ не були усв？домлен？ та ？нтерпретован？ у певний пер？од часу, виявити сенс ？сторичних под？й [5]. Сл？дуючи дороговказу видатного соц？олога, ми спробу？мо реконструювати типи правл？ння (та в？дпов？дн？ типи лег？тимност？), як？ формувались, досягали розкв？ту та занепадали на р？зних етапах розвитку аф？нського пол？су.
Арха？чний етап характеризувався правл？нням цар？в (басиле？в), лег？тимн？сть яких спиралась на царське походження та знаходила сво？ основи у традиц？йному пануванн？, рел？г？？, в？йськов？й звитяз？ та перемогах у панелл？нських ？грах. Дуже важливими, нав？ть визначальними, складовими частинами лег？тимност？ була ？дентичн？сть грек？в, як в？льних громадян на противагу персам, як？ вклонялись царю як богу та ？х ？гостинн？сть？, яка стала фундаментом космопол？тично？ лег？тимност？.
Класичний етап розвитку аф？нського пол？су - це панування аристократ？？, яка час в？д часу поступалась владою тиранам. Правл？ння останн？х представляло собою опору на харизматичний тип лег？тимност？, вони спирались на власний авторитет, а ？х нащадки не могли претендувати на владу. Тирани, як харизматичн？ л？дери, впроваджували реформи, а головне - вони активно боролись проти аристократ？？ (вих？дцями з яко？, власне, й були), сприймали аристократ？в як конкурент？в у боротьб？ за владу та у такий спос？б п？дготували ？рунт для посилення влади демосу.
Демократичний етап, який розпочався у друг？й половини V реформами К？мона ？ досяг свого п？ку п？д час правл？ння ？першого громадянина？ Перикла, можна назвати пер？одом дом？нування рац？онально-легального типу лег？тимност？. Адже сам Перикл був ？великим рац？онал？стом？, його влада не спиралась ан？ на родов？ зв'язки, ан？ на рел？г？ю, ан？ на традиц？ю.
Цей перел？к, зв？сно, не ？ вичерпним, але в？н дозволя？ побачити, що в епоху антично？ Грец？？ було сформовано граничн？ засади та фундаментальн？ уявлення щодо феномену лег？тимност？ влади, визначено ？？ роль у пол？тичному житт？ пол？су. Ус？ ризики, недол？ки та небезпеки кожного типу лег？тимност？ також проявились саме у пол？с？. Зрештою, саме аф？няни розробили та вт？лили у життя крайню форму делег？тимац？？ пол？тичного л？дера - острак？зм.
Л？тература
1. Арендт Х. Vita Activa, или О деятельной жизни / пер. с нем. и англ. В. Бибихина; под ред. Д. Носова. СПб.: Алетейя, 2000. 437 с.
2. Арендт Г. М？ж минулим ？ майбутн？м / пер. з англ. В？лен Черняк. К.: Дух ？ Л？тера, 2002. 321 с.
3. Ар？стотель. Природа людини ？ форми державного устрою Демократ？я: Антолог？я. К.: Смолоскип, 2005. С.220-230.
4. Бистрицький ？. Державотворення: шляхи лег？тимац？？. Укра？нська державн？сть у XX стол？тт？. К.: Пол？тична думка, 1996. С. 320-348. URL: http://bystrytsky.org/derzhukr.htm.
5. Вебер М. Соц？олог？я. Загально？сторичн？ анал？зи. Пол？тика. / пер. з н？м. О. Погор？лий. К: Основи. К., 1998. 534 с. URL: http://litopys.org.ua/weber/wbs07.htm.
6. Девис Дж. К. Демократия и классическая Греция / Дж. К. Девис. Пер. с англ. Н.Н. Трубниковой; под редакцией И.А. Оказова. ？Российская политическая энциклопедия？, 2004. 295 с.
7. Дейв？с Норман. ？вропа: ？стор？я / Пер. з англ. П. Таращук, О. Коваленко. К.: Видавництво Солом？？ Павличко ？Основи？, 2006. 1464 с.
8. Калдор М. Новые и старые войны: организованное насилие в глобальную эпоху. М.: Изд-во Института Гайдара, 2015. 416 с.
9. Кобець РП. Публ？чне та приватне в пол？тичному дискурс？ сучасно？ Укра？ни. ？ Бистрицький, С. Прол？？в, О. Б？лий, С. Лозниця, Р Зимовець, РКобець Нац？ональна ？дентичн？сть ？ громадянське сусп？льство. К.: Дух ？ Л？тера. 2015. С. 353-432.
10. Перикл. Аф？нська демократ？я. Перикл. Демократ？я: Антолог？я. К.: Смолоскип, 2005. С. 220-230.
11. Сартор？ Дж. Основи теор？？ демократ？？: народ ？ врядування. Демократ？я: Антолог？я. К.: Смолоскип, 2005. С. 25-40, С. 33
12. Себайн Джордж Г. ？стор？я пол？тично？ думки. Себайн Джордж Г., Торсон Томас Л.: пер. з англ. К.: Основи, 1997. 838 с.
13. Суриков И.Е. Аристократия и демос: политическая элита архаических и классических Афин. Фонд Содействия Образованию и Науке, 2009. 256 с.
14. Р？кер П. Право ？ справедлив？сть. Пер. ？з фр. К.: Дух ？ л？тера, 2002. 216 с.
Размещено на Allbest.ru
...