Размещено на http://allbest.ru
4
УДК [78.036.9:304.4]:347.785
？Джазова дипломат？я？ В？лл？са Коновера
С.В. Частник
Терм？ном ？джазова дипломат？я？ називають довгострокову програму американського культурного експорту, ухвалену Державним департаментом США в середин？ 1954 р. за п？дтримки президента Д. Ейзенхауера. Проект започаткований на тл？ глобального пол？тичного протистояння м？ж кап？тал？стичним Заходом та комун？стичним Сходом. В умовах ？холодно？ в？йни？ автори проекту спод？валися не лише продемонструвати досягнення американсько？ культури, а й пол？пшити ？м？дж Сполучених Штат？в у св？т？, поширити ？деали л？берально？ демократ？？. Передбачалася, зокрема, орган？зац？я регулярних рад？опередач, спец？ально присвячених американському джазу. Саме ця складова проекту асоц？ю？ться з ？менем В？лл？са Коновера (WUUs Conover, 1920-1996) -- автора ？ беззм？нного ведучого рад？опрограм Голосу Америки ？Musk USA -- Jazz Hour？ (1955-1996). Неординарна особист？сть ？персон？ф？кац？？ джазу？ та безпрецедентний усп？х його передач у комун？стичних кра？нах зац？кавили науковц？в в？дносно недавно. Анал？зуються причини м？фолог？зац？？ постат？ Коновера (Р. Р？ттер [10]), зд？йснюються спроби визначити його м？сце в ？стор？？ джазово？ музично？ культури (Дж. Л？с [5]). Окр？м того, виходять друком б？ограф？чн？ прац？ (Т. Р？пмастер [9], Дж. Лестер [6]) ？ ностальг？чн？ спогади сучасник？в (Л. Переверз？в [3], Ю. Вдов？н [1] та ？н.).
Мета статт？ -- розглянути соц？окультурн？ аспекти проекту В？лл？са Коновера в контекст？ еволюц？？ сприйняття джазу по обидв？ сторони ？зал？зно？ зав？си？ в 50 -- 60-х рр. ХХ ст.
На початку 50-х рр. ставлення до джазу в Сполучених Штатах було суперечливим. Частина б？лого населення кра？ни перебувала в полон？ расистських настро？в ？ сприймало джаз як марг？нальну, ？нецив？л？зовану？ музику афроамерикансько？ меншини. Роздратування викликав ？ вплив ц？？？ музично？ форми на слухач？в. Досл？дники пояснюють це величезною емоц？йною силою джазу, оск？льки ？джаз збуджував ？ виводив ？з душевно？ р？вноваги б？льше, н？ж будь-який ？нший вид легко？ музики попередн？х час？в？ [2]. Джаз з його демократичн？стю ？ бунт？вним духом не вм？щувався в рамки оф？ц？йно？ культури; це був виклик м？фу ？американсько？ мр？？？. Вважалося, що така музика не могла представляти кра？ну за ？？ межами.
Водночас у п？сляво？нн？й Зах？дн？й ？вроп？ джаз набув велико？ популярност？, причому без будь-яко？ п？дтримки американсько？ влади. Склалася парадоксальна ситуац？я: чорношк？р？ джазов？ музиканти, що були ？долами ？вропейсько？ публ？ки, у сво？й кра？н？ страждали в？д расово？ сегрегац？？. Ця обставина була непри？мною для оф？ц？йного Вашингтона, який позиц？ював себе захисником демократ？？ ？ прав людини. Вих？д був один: ？нституц？онал？зац？я джазу, тобто його ？нтеграц？я в оф？ц？йну американську культуру.
Виб？р на користь джазу як ？та？мно？ збро？ холодно？ в？йни？ не був випадковим. Ще в 1952 р. посол США в Москв？ Ч. Болен допов？дав сво？му кер？вництву про ？нтерес радянсько？ молод？ до американського джазу ？ негативне ставлення комун？стичних л？дер？в до ц？？？ форми музики. Посол рекомендував використати ц？ протир？ччя в ？деолог？чн？й боротьб？ з Радянським Союзом. Досл？дники згадують ？ пораду культуролога М. Маклюена американському Держдепу: ？Транслюйте на Рос？ю ц？лодобово джаз, ？ комун？зм впаде.？ [5].
Позиц？я влади СРСР щодо джазу зм？нювалася разом ？з зигзагами ？деолог？чно？ пол？тики парт？？ в？д толерантност？ до повно？ заборони. Зг？дно з амб？валентними постулатами класово？ боротьби, джаз визначався то як музика ？пригноблених негр？в？, то як декадентська музика класового ворога -- США. ？стор？я джазу в Радянському Союз？ мала ？смугастий характер？: в？н був популярний у 20-？ роки, його придушував Стал？н, не любив Хрущов, принижував Хр？нн？ков [7]. Загалом джаз з його розкут？стю, спонтанн？стю, ？ндив？дуал？змом, схильн？стю до експеримент？в не вписувався н？ в оф？ц？йн？ канони музично？ культури, н？ в жорстк？ рамки колектив？стсько？ ？деолог？？.
？Чому ми так любимо джаз?？ -- запитував письменник Василь Аксьонов. -- ？Напевно, з т？？？ само？ причини, через що комун？сти (а ран？ше й нацисти) ненавид？ли його. За його в？дмову п？дкоритися, за його ？мпров？зац？йний характер. Ми жили в тотал？тарному сусп？льств？, ？ нам потр？бно було послаблення в？д др？б'язкових обмежень регламентованого побуту, в？д п'ятир？чок, в？д ？сторичного матер？ал？зму. У Сх？дн？й ？вроп？ джаз перетворився на щось б？льше, н？ж музика; в？н набув ознак ？деолог？？ або, радше, анти？деолог？？. Джаз був зустр？ччю з？ свободою.？ [8]. Так у св？домост？ шанувальник？в вибудовувався лог？чний ланцюжок метон？м？чного перенесення: джаз -- символ свободи; джаз -- американська музика; отже, США -- символ свободи.
？мов？рно, що саме оч？кування пол？тичних див？денд？в спонукали Конгрес США вид？лити кошти на ？рад？оекспорт？ джазу. Очевидно, зважали й на те, що регулярн？ рад？овисилання охоплюють незр？внянно б？льшу аудитор？ю, н？ж оказ？ональн？ концерти ？живо？ музики？. Проте, як виявилося, вир？шальним чинником усп？ху програми ？Година джазу？ була яскрава особист？сть та профес？йн？ якост？ В？лл？са Коновера.
У 1954 р., коли Коновер п？дписував св？й перший контракт з Голосом Америки, йому було 34 роки. Нових працедавц？в зац？кавив попередн？й досв？д В？лл？са: в？н був продюсером джазових концерт？в у Б？лому дом？, на Ньюпортському джазовому фестивал？, диктором на рад？о у штат？ Мер？ленд, в？в джазову програму на одн？й ？з приватних рад？останц？й у Вашингтон？. Приваблював ？ специф？чний природний дар претендента -- розк？шний баритон, бездоганна дикц？я, некваплива, переконлива манера мовлення, тобто саме те, що виклика？ дов？ру в слухач？в.
Уперше В？лл？с Коновер вийшов у еф？р з？ сво？ю програмою ？Musk USA -- Jazz Hour？ 6 с？чня 1955 р. У ？вропейськ？й частин？ СРСР 45-хвилинну ？Годину джазу？ можна було слухати на коротких хвилях об 11.15 вечора за московським часом. Як формально апол？тичну англомовну програму, ？Jazz Hour？ н？коли не глушили. З？ скасуванням обов'язково？ ре？страц？？ рад？оприймач？в та певним послабленням пол？тичного тиску передач？ Коновера швидко набули популярност？.
За деякими оц？нками [6], у 50-？ рр. к？льк？сть слухач？в ？Music USA？ у соц？ал？стичних кра？нах сягала 30 млн.
Працюючи на урядову рад？останц？ю, Коновер зум？в зберегти творчу незалежн？сть. Не бажаючи стати держслужбовцем, в？н щороку, аж до само？ смерт？ в 1996 р., укладав з Голосом Америки новий контракт. Зм？ст ？ форму сво？х програм В？лл？с визначав самост？йно, без редактора, користуючись власною величезною (60 тисяч альбом？в) фонотекою.
Щоразу, коли адм？н？страц？я критикувала його репертуар або намагалася нав'язати його передачам оф？ц？йно-пропагандистськ？ функц？？, Коновер спок？йно в？дпов？дав: ？Можете не в？дновлювати з？ мною контракт.？ На цьому все й зак？нчувалося [3].
Характеризуючи профес？йний р？вень ？Години джазу？, Л. Переверз？в назива？ ？？ ？вищою школою майстерност？ для укладач？в та ведучих серйозних джазових рад？опрограм？ [3]. Сам ведучий убачав сво？ завдання в тому, щоб ？... допомагати людям долати бар'？ри м？ж собою ？ музикою. Я уявляю соб？ одного слухача, ？нтел？гентну особу, що уважно слуха？...？ [6]. Ц？л？сн？сть передач？ при цьому досягалася не текстовими засобами, а ц？леспрямованим п？дбором музичного матер？алу.
За задумом Коновера, його передач？ були не музикознавчими, а ？нформац？йно-просв？тницькими. У сво？й лакон？чн？й манер？ В？лл？с стисло ？нформував про черговий номер -- оголошував назву п'？си, називав ？мена сол？ст？в, композитора, аранжувальника, кер？вника оркестру. Поважаючи аудитор？ю, ведучий немовби надавав право самим слухачам оц？нити той чи ？нший музичний тв？р. Час в？д часу Коновер запрошував на студ？ю журнал？ст？в ？ критик？в, брав ？нтерв'ю у видатних джазмен？в, серед яких: Д？зз？ Г？ллесп？, Дюк Елл？нгтон, Лу？ Армстронг, Елла Ф？тцджеральд, Сара Вон, Арт Тейтум, Чарл？ Барнет, Б？лл Еванс та ？нш？.
У сво？х передачах Коновер явно надавав перевагу ？канон？чному？ джазу, уособленням якого були Дюк Елл？нгтон, Каунт Бейс？, Лу？ Армстронг, Джимм？ Лансфорд, С？дней Беше, Чарл？ Паркер, Томм？ Дорс？, Арт Тейтум, Бенн？ Гудмен, Мел Торме та ？нш？. Проте, як зауважу？ Л. Переверз？в, В？лл？с не був догматиком; в？н припускав, що ？ноземн？ майстри та нов？ естетичн？ елементи можуть доповнювати ？канон？чний？ американський джаз, але не можуть його зам？нити. Для Коновера джаз завжди був ？класичною музикою Америки？, яка по？днувала розважальний та виховний аспекти. Наск？льки важливою для нього була естетична складова, св？дчить, зокрема його вкрай негативне ставлення до рок-музики. ？гноруючи соц？альний п？дтекст рок-музики, в？н називав ？？ ？прим？тивною？, ？монотонною？, ？продуктом масового виробництва？ [10]. Ц？лком ？мов？рно, проте, що ворож？сть В？лл？са до року п？дсилювалася небажанням мати сильного конкурента в боротьб？ за ？вропейського слухача [5].
Виконуючи певне соц？альне замовлення ？п？дривно？？ рад？останц？？, Коновер не м？г не под？ляти ставлення уряду США до джазу як ？деолог？чно？ збро？ в ？холодн？й в？йн？？. Хоча В？лл？с н？коли не приховував сво？х антикомун？стичних погляд？в [9; 5], у власних передачах в？н був п？дкреслено апол？тичним. Пропагандистську функц？ю в його програм？ виконувала музика. В？дома цитата, в як？й Коновер проводить паралел？ м？ж музичною структурою джазу й анатом？？ю американсько？ демократ？？: ？Джаз -- це класична музика, яку можна пор？вняти з американською пол？тичною та соц？альною системою. Спочатку ми домовля？мося про закони ？ звича？ та об？ця？мо ？х дотримувати. Домовившись, можемо робити все, що завгодно, в межах дозволеного. Те саме ？ в джаз？. Музиканти погоджуються щодо тональност？, гармон？йно？ посл？довност？, темпу ？ тривалост？ п'？си. У межах цих домовленостей ？м дозволено грати так, як вони хочуть. Така особлив？сть нашо？ музики здатна стимулювати людей в ？нших кра？нах досягти тако？ само？ свободи в сво？му житт？.？ [4]. Джаз для Коновера завжди був ？дисципл？нованою свободою？ [10].
Нин？шн？й генерац？？ молодих людей у посткомун？стичних кра？нах, напевно, не зовс？м зрозум？лий ентуз？азм, з яким автори мемуарно？ л？тератури описують сво？ зустр？ч？ з програмою ？Musk USA -- Jazz Hour？. Ось що пише, наприклад, Ю. Вдов？н: ？А в колишньому СРСР його [Коновера] слухали школяр？ й студенти, ？нженери й музиканти, професори й слюсар？... Вони вп？знавали ？мена американських музикант？в, музику, яку вони грали, чули, що десь за ？зал？зною зав？сою？ ？ ？нший св？т та ？нше життя, ？ свобода, ？ ？нш？ радощ？ ？ бол？, ？ ？нш？ ц？нност？, ？ головна з них -- свобода музично？ творчост？, нев？д'？мна в？д свободи взагал？？ [1].
Усп？ху програми ？Година джазу？ значною м？рою сприяв ？ вдалий виб？р позивних. Уже перш？ такти знаменито？ п'？си Б？лл？ Стрейхорна ？Take The "A" Тга？п？, сповнен？ внутр？шньою енерг？？ю, створювали атмосферу тривожно-рад？сного оч？кування зустр？ч？ з улюбленою музикою. А про феноменальний Голос (з велико？ л？тери) сучасники Коновера згадують лише в захоплено-ностальг？чних тонах: ？... у пам'ят？ назавжди закарбувався дуже низький, холоднуватий, дивно-неквапливий, трохи в？дчужений ？ водночас надзвичайно сугестивний Голос？ [3].
Зрозум？ло, що спонсорам проекту ？Musk USA？ важливо було знати, як спрацьову？ ？дея розхитати пол？тичну ситуац？ю в соцта- бор？ за допомогою джазу. Проте в умовах ？холодно？ в？йни？ про жодний зворотний зв'язок з ц？льовою аудитор？？ю не йшлося. Поодинок？ ？нтерв'ю з ем？грантами не можна було вважати достатньо репрезентативними. Тому першу серйозну ？？нформац？ю до роздум？в？ американц？ одержали лише в добу ？в？длиги？ й ？розрядки？ п？д час в？зит？в Коновера до Польщ？ (1959, 1964, 1976), Чехословаччини (1964), Угорщини (1973), Радянського Союзу (1967, 1969, 1982). Лише п？сля зустр？чей Коновера з музикантами ？ джазфанами цих кра？н можна було говорити про усп？хи й прорахунки ？джазово？ дипломат？？？.
1959 р. у Варшав？ В？лл？са оч？кував сюрприз. В？д природи скромна людина, в？н був збентежений неп？дробним ентуз？азмом, з яким польськ？ шанувальники джазу зустр？чали його. В аеропорту його в？тали фани, репортери, фотографи, оркестр, д？вчата з кв？тами, адже прибув не просто оф？ц？йний представник США, а жива легенда, м？фолог？зована персон？ф？кац？я американського джазу [6]. Потому в？дбулися численн？ зустр？ч？ з джазменами, п？д час яких польськ？ музиканти в？дкрили для себе не в？ртуального, а реального В？лл？са Коновера -- харизматичну ф？гуру, чудового знавця джазу, ц？кавого й толерантного сп？врозмовника. У свою чергу, В？лл？с був вражений високим р？внем музично？ осв？ти ？ профес？онал？змом м？сцевих джазист？в. Невимушен？ дискус？？ стосувалися р？зноман？тних серйозних тем: естетика джазу, сп？вв？дношення традиц？йного джазу ？ модерну, джазу й ？нших форм музики. Коновера вельми т？шило те, що ？вропейськ？ ？нтелектуали под？ляють його погляди на джаз як на високе мистецтво [5].
Для багатьох музикант？в ？ музикознавц？в з？ Сх？дно？ ？вропи передач？ Коновера в 1950 -- 60-х рр. стали сво？р？дною ？академ？？ю джазу？. Немало з них уперше зац？кавилися джазом саме п？д впливом програми ？Jazz Hour？. Сво？р？дну ？джазову осв？ту？ на хвилях Голосу Америки здобули, наприклад, тромбон？ст Томаш Станько, п？ан？ст ？ композитор Кшиштоф Комеда (Польща), контрабасист Джордж (？рж？) Мраз (ЧССР), г？тарист Атт？ла Цоллер (Угорщина), трубач Валер？й Пономарьов, ударник Володимир Тарасов, джазов？ музикознавц？ В. Фей？ртаг, О. Баташов, А. Петров, Л. Переверз？в, ？. Бар- бан (СРСР) та багато ？нших [9; 5; 1]. Усп？х гастролей Дейва Брубека 1958 р. у Польщ？, за його словами, став можливим завдяки ознайомленню польсько？ публ？ки з американським джазом через передач？ В？лл？са Коновера [5]. Здавалося, на перший погляд, що програма ？Musk USA -- Jazz Hour？ сприяла якщо не американ？зац？？ пол？тичного життя в комун？стичних кра？нах, то принаймн？ американ？зац？？ м？сцевого джазу.
Проте чи можна д？йсно вважати Коновера ？батьком сх？дно？вропейського джазу？ ？ ？людиною, котра б？льше пол？тик？в сприяла пад？нню ？Берл？нського муру？? Нин？шн？ анал？тики з ц？？ю тезою не погоджуються. Як з'ясувалося, свою гру навколо джазу ？ ？джазово？ дипломат？？？ вели не т？льки л？дери США, а й кер？вники комун？стичних режим？в за принципом ？якщо не вда？ться придушити опозиц？ю, то треба ？？ очолити？. Найб？льшу гнучк？сть при цьому виявила тод？шня влада Польщ？. Дж. Лестер, наприклад, циту？ заяву польського урядовця в 1955 р. про те, що ？... буд？вництво соц？ал？зму в？дбуватиметься швидше ？ ритм？чн？ше п？д акомпанемент джазу.？ [6]. Перший загальнопольський джазовий фестиваль в？дбувся вже 1956 р. в Гданську; невдовз？ почав виходити друком журнал ？Jazz？ ？ була створена
Польська федерац？я джазу. У НДР державне рад？о розпочало джазов？ передач？ лише з 1958 р., щоправда, п？д сором'язливою назвою ？Internatknale Тамшш？к？. У тому ж 1958 р. в Лен？нград？ виник перший п？сляво？нний джаз-клуб. коновер ？деолог？чний джаз музичний культура
На противагу американському джазу, парт？йн？ функц？онери робили (？ не без усп？ху) ставку на ？власний？ джаз, тобто на розвиток м？сцево？ верс？？ джазового мистецтва. Вельми популярним у Польщ？ був авангардний джаз Комеди. У Радянському Союз？ п？дтримували св？й стиль -- сво？р？дну комб？нац？ю американського джазу ？ радянсько？ ？естрадно？ музики？ (Кнушевицький, Цфасман, Варламов). Чеськ？ музиканти в？д？йшли в？д пуристичних погляд？в Коновера, розвиваючи св？й вар？ант джаз-року [10].
У ц？й ситуац？？ гнучк？сть виявив ？ Коновер. Починаючи з 1959 р., в？н в？дв？дував майже кожний фестиваль джазу в Сх？дн？й ？вроп？. В？лл？с швидко переконався в тому, що в кра？нах радянського блоку джаз не викликав пол？тичного збурення, а був радше символом мовчазно？ незгоди з владою. Очевидним було й виникнення ？власних？ стил？в, здатних конкурувати з традиц？йним американським джазом. Коновер уважав за доц？льне ？ потр？бне п？дтримати сх？дно？вропейський джаз. Уже п？д час перших зустр？чей з польськими музикантами В？лл？с рекомендував ？м створити нац？ональний стиль джазу, оснований на народних мелод？ях. Досить швидко отримав в？д варшавсько？ влади дозв？л на транслювання запис？в польського джазу з？ сво？？ студ？？ на рад？о Голосу Америки. Невдовз？ в нов？й програм？ Коновера ？Musk wkh Friends？ звучав не т？льки американський, а й сх？дно？вропейський джаз. Для слухач？в у Польщ？ й ？нших комун？стичних кра？нах це був сво？р？дний акт визнання м？сцевого джазу на його батьк？вщин？ [5]. Так неспод？вано для орган？затор？в програми ？джазово？ дипломат？？？ культурний експорт перетворився на культурний обм？н.
Зустр？ч？ ？ сп？впраця з музикантами Польщ？, Угорщини, Радянського Союзу та ЧССР зм？нили ставлення Коновера до джазу як суто американсько？ музики. В？н вважав, ？ не без п？дстав, що джаз -- це ун？версальне мистецтво з американським кор？нням, яке в кожн？й кра？н？ набува？ нац？онального забарвлення ？ розвива？ться самост？йно. Протягом 60 -- 70-х рр. В？лл？с створив трансатлантичну ？？нституц？- ональну ？ персональну мережу？ [10], в як？й активно сп？впрацювали журнал？сти ？ джазов？ критики Анджей Ярошевський (Польща), Стан？слав Т？цл (ЧССР), ？мре К？ш (Угорщина), Олекс？й Баташов (СРСР). Коновер писав безл？ч рекомендац？йних лист？в, орган？зовував по？здки талановитих музикант？в з？ Сходу для продовження осв？ти або гастролей до США. Так, запрошення до Америки одержали тр？о Ганел？на (СРСР), п？ан？ст Адам Маков？ч (Польща) та багато ？нших. У 1964 р. В？лл？с започаткував проект Friends of the Musk USA (FOMUSA) -- сво？р？дну мережу сп？лкування рад？ослухач？в -- шанувальник？в джазу в усьому св？т？ [5]. За таких обставин, напевно, коректн？ше було б називати В？лл？са Коновера не ？батьком？, а ？промоутером？ сх？дно？вропейського джазу.
Парадоксально, але ？м'я людини, яка зробила значний внесок у популяризац？ю американського джазу, майже не в？доме в самих Сполучених Штатах. За законом, Голосу Америки -- урядов？й орган？зац？？ -- заборонено транслювати сво？ передач？ на територ？ю США. В？лл？с, який був особисто знайомий з американськими президентами ？ влаштував близько 40 концерт？в для Б？лого дому, н？коли не претендував на нагороди й почест？. Лише в 1993 р. Палата представник？в США зап？зн？ло визнала заслуги Коновера перед американською культурою ？ зах？дною цив？л？зац？？ю. У 1979 р. режисер Анджей Васи- левський зняв документальний ф？льм ？WHlte ？ swrnt jazzu？, у 2008 р. у Варшав？ в？дбулася представницька наукова конференц？я на тему ？Джаз за ？зал？зною зав？сою？, учасники яко？ визначили роль Коновера в пропаганд？ джазу та поширенн？ ？деал？в демократ？？ в кра？нах сх？дного блоку. ？, нарешт？, у 2007 р. у Вашингтон？ було орган？зовано концерт на честь великого модератора, в якому взяли участь його шанувальники -- вдячн？ музиканти з колишн？х соц？ал？стичних кра？н покол？ння 50-х -- 60-х рр.
Отже, в розпал？ ？холодно？ в？йни？ обидв？ сторони пол？тичного протистояння намагалися використати Коновера у власних ц？лях. Проте феноменальний усп？х програми ？Musk USA -- Jazz Hour？ не призв？в до в？дчутно？ дестаб？л？зац？？ комун？стично？ системи; марними виявилися ？ спод？вання вожд？в радянського блоку на те, що ？власний？ джаз повн？стю н？велю？ вплив американського музичного продукту. У ц？й ситуац？？ Коновер пов？в себе г？дно й об'？ктивно п？днявся над пол？тикою. Нин？ варто належним чином оц？нити його заслуги перед сучасниками. З одного боку, В？лл？с Коновер багато зробив для св？тового визнання американського джазу як класично？ музики США. З ？ншого боку, його передач？ сприяли розвитков？ джазово？ музично？ культури в ？вропейських соц？ал？стичних кра？нах. Важливим був внесок Коновера й у процеси ？нтернац？онал？зац？？ джазу ？, врешт？-решт, налагодження вза？морозум？ння м？ж Заходом ？ Сходом.
Список л？тератури
1. Вдовин Ю. Звуки и волны свободы: Полный джаз, № 37 [Эл.ресурс] / Ю. Вдовин. - Реж. доступу: www.jazz.ru/mag/181/conover. htm. - Назва з екрана.
2. Ньютон Ф. Джазовая сцена / Н. сиб.: Сиб. унив. изд., 2007. -- 224 с.
3. Переверзев Л. Джаз на ？специальном английском？ (I Remember WnHs): Полный джаз, № 21 (123) - 28 июня 2001 г. [Эл. ресурс] / Л. Переверзев. - Режим доступа: www.jazz.ru/mag/123/conover. htm. - Загл. с экрана.
4. Heil A. Voice of America: A History / A. Heil. - N.Y. : Columbia University Press, 2003. - 288 p.
5. Lees G. Willis Conover - an European Jazz Personality? Musicologica, 12 Jun 2014 [Електронний ресурс] / G. Lees. - Режим доступу: www. musicologica.eu/?p=1024&lang=en.htm. - Назва з екрана.
6. Lester J. Willis of Oz: A profile of famed Voice of America broadcaster Willis Conover: Central Europe Review, Vol 1, No 5, 26 July 1999 [Ел. рес.] / J. Lester. - реж. дост.: http://www.ce-eview. org/99/5/music5_lester.html. - Назва з екрана.
7. Reimann H. The Ideological Context for the Study of Soviet Estonian Jazz [Електронний ресурс] / H. Reimann. - Режим доступу: iipc.utu.fi/ jazzchameleon/Reimann.pdf. - Назва з екрана.
8. Richmond Y. Cultural Exchange and the Cold War: How the West Won [Електронний ресурс] / Y. Richmond. - Режим доступу: whirledview. typepad.com/whirledview/cultural.html. - Назва з екрана.
9. Ripmaster T. Broadcasting Jazz to the World: a Biography / T. Ripmaster. - N.Y. : iUniverse, 2007. - 220 p.
10. Ritter R. Broadcasting Jazz into the Eastern Bloc - Cold War Weapon or Cultural Exchange? The Example of Willis Conover / R. Ritter // Jazz Perspectives. - 2013. - Vol. 7, Issue 2. - P. 111-131.
Анотац？я
УДК [78.036.9:304.4]:347.785
？Джазова дипломат？я？ В？лл？са Коновера. С.В. Частник
Розглянуто приклад використання джазу в пол？тичних ц？лях п？д час глобального протистояння кап？тал？зму ？ соц？ал？зму в 50-60-х рр. ХХ ст. Особливу увагу прид？лено рол？ рад？ожурнал？ста ？ модератора В？лл？са Коновера в популяризац？？ джазу, налагодженн？ культурних контакт？в ？ вза？морозум？ння м？ж Заходом ？ Сходом.
Ключов？ слова: джазова дипломат？я, ？холодна в？йна？, культурн？ контакти, музичн？ рад？опередач？, ведучий рад？опрограми, ？нтернац？онал？зац？я джазу.
Аннотация
Рассмотрен пример использования джаза в политических целях в период глобального противостояния капитализма и социализма в 50 -- 60-е гг. ХХ в. Особое внимание уделено роли радиожурналиста и модератора Уиллиса Коновера в популяризации джаза, установлении культурных контактов и взаимопонимания между Западом и Востоком.
Ключевые слова: джазовая дипломатия, ？холодная война？, культурные контакты, музыкальные радиопередачи, ведущий радиопрограммы, интернационализация джаза.
Annotation
The article deals with a case of implementing jazz as a tool for political goals during the period of global con?ict between capitalism and socialism in the 1950s -- 1960s. A special attention is paid to the role of Willis Conover, a radio journalist and moderator, in establishing cultural contacts and mutual understanding between East and West.
Key words: jazz diplomacy, ？cold war？, cultural contacts, musical radio broadcast, radio program host, internationalization of jazz.
Размещено на Allbest.ru
...