Размещено на http://www.allbest.ru/
Житомирський державний ун？верситет ？мен？ ？вана Франка
"...СЕ ВЛАСТИВО НА？ЗД ？ ДУШЕННЯ...": РОС？ЙСЬКА ？МПЕР？Я В РЕЦЕПЦ？？ ？ВАНА ФРАНКА
О.О. Юрчук,
доктор ф？лолог？чних наук, доцент
Анотац？я
франко рос？йський ？мпер？я репресивний
У статт？ актуал？зовано погляд ？вана Франка на проблему Рос？йсько？ ？мпер？？ в контекст？ укра？нського нац？онального самоусв？домлення. Встановлено, що рос？йський компонент (культурний, ？деолог？чний, пол？тичний) займа？ вагоме м？сце в творч？й спадщин？ митця. Пом？чено, що погляди ？вана Франка щодо Рос？йсько？ ？мпер？？ зазнають трансформац？？ протягом життя. Спочатку письменник сприйма？ ？мпер？ю як монарх？чну владу, до яко？ ставиться негативно, ？ рос？йську культуру як таку, яка виклика？ симпат？ю. П？зн？ше з 'явля？ться усв？домлення орган？чност？ зв 'язк？в м？ж репресивною ？мперською системою ？ рос？йською ？нтел？генц？？ю, що лег？тим？зу？ цю систему у власн？й текстуальност？.
Ключов？ слова: ？мпер？я, колон？я, антиколон？ал？зм, нац？ональна ？дентичн？сть, нац？ональна культура, ？нтел？генц？я.
Аннотация
Юрчук Е. А. "... Это свойственно наезд и душение... Российская империя в рецепции Ивана Франка.
В статье актуализирован взгляд Ивана Франка на проблему Российской империи в контексте украинского национального самосознания. Установлено, что российский компонент (культурный, идеологический, политический) занимает важное место в творческом наследии писателя. Подчеркнуто, что взгляды Ивана Франка на Российскую империю подвергаются трансформации на протяжении жизни. Сначала писатель воспринимает империю как монархическую власть, к которой относится негативно, и русскую культуру как такую, которая вызывает симпатию. Позже появляется осознание органичной связи между репрессивной имперской системой и русской интеллигенцией, которая легитимизирует эту систему в своей текстуальности.
Ключевые слова: империя, колония, антиколониализм, национальная идентичность, национальная культура, интеллигенция.
Annotation
Yurchuk O. O. "...This Is Actually Incursion and Stranglehold...'': Russian Empire in the Reception of Ivan Franko.
The Post-Soviet Ukrainian literature offers a number of studies, which had not approved methodological strategies regarding the creative work of Ivan Franko. Postcolonial studies over the creative work of Ivan Franko also represent Tamara Hundorova, Gregory Grabowicz, Yaroslav Hrycak. The researches of these scientists often use postmodern deconstruction that sometimes leads to the inherently biased, cosmopolitan over reading of Franko's textuality. The distinctive is the tradition of national oriented position of interpretation of heritage of Kamenyar. There are studies of Ivan Denysyuk, Taras Salyga, Roman Holod, Yaroslav Harasym, Peter Ivanyshyn and others.
The proposed studies will focus on the publication "Whiff of Spring in Russia", which seems fundamental to understanding of the thinking of the Russian Empire in Franko's reception.
Ivan Franko's models are paradoxical in its ambivalence image of Russia, which on the one hand seeks to European ideals fundamental of which is humanism and democracy, on the other is the state of Asian type that practicing tyranny on its own people and also the colonization policy of conquest in relation to the other ethnic groups. A special role in this dilemma belongs to the national intelligentsia. "Whiff of Spring in Russia" by Franko is a peculiar conclusion of its own attitude to the Russian Empire, its intellectuals, determinations, which attributes are skepticism and irony. Considering the Russian Empire from the Crimean War to the Japanese War the publicist diagnoses dissociation between Europe (democracy, freedom of speech) and Asia (despotism) that has been shown by Russian liberalism. Ivan Franko points to the arbitrariness of the Russian officials, the inertia of the Russian intelligentsia and total indoctrinate Russian people with ideas ofpatriotism that turns into a national fanaticism, which is immanent idea of "Russian world", "orthodoxy" and intolerance to other people (''chocks", ''hoholy"). While reading Franko's texts every person feels catastrophic freezing time because all the paraphernalia of Russian world remained unchanged in the XXI century. This is what determines the need for the proposed research. After all, Ivan Franko's view as a man of late XIX early XX century on Russia is a modern view of Ukrainian intellectual of the XXI century.
Key words: empire, colony, anticolonialism, national identity, national culture, intelligentsia.
Постановка проблеми
Сучасне укра？нське л？тературознавство, з одного боку, характеризу？ться тенденц？？ю до св？тово？ ？нтеграц？？ щодо прочитання л？тератури, з ？ншого - форму？ усв？домлення неможливост？ такого прочитання без переосмислення або й деконструкц？？ у найширших смислах цього слова попереднього соц？окультурного досв？ду. Останн？ немислиме без анал？тично？ рев？з？？ колон？ально？ та антиколон？ально？ практик в укра？нськ？й л？тератур？.
З огляду на це постколон？ально？ оц？нки потребують знаков？ для ？стор？？ нац？онально？ культури явища та постат？. У досл？дженн？ анал？зуються пол？тичн？ статт？ ？вана Франка, в яких автор осмислю？ Рос？йську ？мпер？ю.
Анал？з основних досл？джень ？ публ？кац？й
Пострадянське укра？нське л？тературознавство пропону？ низку досл？джень, у яких застосовано неапробован？ ран？ше методолог？чн？ стратег？？ щодо творчост？ ？вана Франка. За слушним твердженням Петра ？ванишина: ''Цьому ж безпосередньо сприя？ й пост？мперський характер нов？тньо？ культурно？ д？йсност？, й широк？ теоретичн？ можливост？ нов？тнього л？тературознавчого пошуку'' [1: 12].
Постколон？альн？ студ？？ над творч？стю ？вана Франка продукують Тамара Гундорова, Григор？й Грабович, Ярослав Грицак. У сво？х досл？дженнях науковц？ найчаст？ше послуговуються постмодерною деконструкц？？ю, що подекуди веде до тенденц？йного ？манентно космопол？тичного прочитання Франково？ текстуальност？. До прикладу, Ярослав Грицак у прац？ ''Страст？ за нац？онал？змом: стара ？стор？я на новий лад'' вказу？ на виключну перифер？йн？сть постат？ ？вана Франка в контекст？ ？вропейських процес？в к？нця Х？Х - початку ХХ стол？ття: "... Франко був ц？кавий, але все-таки перифер？йний автор. Поза сферою ''домашнього вжитку'' Франко не залишив тривкого й виразного сл？ду ан？ в св？тов？й, ан？ у центрально？вропейськ？й культур？. Хоч би як пишалося укра？нське франкознавство Франковим знайомством ？з Германом Баром, Теодором Герцлем чи Шн？цл？ром, на них воно не справило жодного пом？тного впливу (принаймн？ в детальних щоденникових записах Бара, Герцля, Шн？цл？ра Франкового пр？звища н？де не згадано). Радше навпаки: то вони впливали на Франка, хоча в？н ？ не квапився цього визнавати'' [2: 135]. У схожих студ？ях, на наш погляд, в？дчутна неможлив？сть в？ддецентрал？зац？？ укра？нського мислення, колон？ально вкор？нена мазох？стська потреба шукати для власно？ нац？онально？ ？дентичност？ п？дтвердження сво？？ неспроможност？ у пор？внянн？ з ？ншими зразками культурного досв？ду.
Сьогодн？ пропонован？ Ярославом Грицаком ？нтерпретац？йн？ маркери творчост？ ？вана Франка в контекст？ загально？вропейських процес？в видаються ретроспективними в межах опозиц？？ Михайло Драгоманов (космопол？тизм) - ？ван Франко (нац？ональний поступ). Придивившись пильн？ше до франкового пер？оду, усв？домлю？мо, що в Зах？дн？й ？вроп？ акумулювався негативний образ укра？нського як перифер？йного. Цьому, на думку Мирослава Шкандр？я, сприяла польська шляхта, яка стверджувала ''.що нема？ н？якого укра？нського народу, а ？ т？льки етнограф？чна маса, яка з часом п？д впливом польсько？ культури набуде польсько？ ？дентичност？ '' [3: 303]. Однак це ？ час, коли в？дбуваються зрушення в укра？нськ？й нац？ональн？й самосв？домост？. Позбуваючись ？золяц？йного статусу, укра？нська культура не т？льки демонстру？ в？дкрит？сть щодо ？вропейських вплив？в, а й утверджу？ себе як незалежний культурний феномен (''перенесення '''духовно？ столиц？'' Укра？ни з Ки？ва до Львова справило на цю ''переор？？нтац？ю'' культури та в？дпов？дне ？？ входження в загально？вропейський культурний контекст вир？шальний вплив насамперед тому, що напрямки втягнуло укра？нське нац？ональне в？дродження в еп？центр тих бурхливих процес？в нац？онального буд？вництва, якими в ''в？к нац？онал？зму'' охоплена була вся ？вропа'' [4: 17]).
Натом？сть в？дм？нною ？ традиц？я ？нтерпретац？？ доробку Каменяра з нац？онально ор？？нтовано？ позиц？？. Це досл？дження ？вана Денисюка, Тараса Салиги, Романа Голода, Ярослава Гарасима, Петра ？ванишина та ？нших.
Мета статт？ - проанал？зувати особливост？ розум？ння Рос？йсько？ ？мпер？？ у пол？тичних статтях ？вана Франка.
Виклад основного матер？алу
Ранн？ л？тературно-критичн？ статт？ ？вана Франка наповнен？ драгоман？вською ？нтонац？？ю. Захопившись ？деями Михайла Драгоманова, а також маючи непоборний п？？тет до рос？йсько？ л？тератури (М. Салтиков-Щедр？н, ？. Турген？в, Л. Толстой, Ф. Досто？вський та ？нш？), рос？йських критик？в-？деолог？в (М. Чернишевського, Д. Писар？ва, В. Б？л？нського), письменник у власних студ？ях демонстру？ ？де？ рос？йського л？берал？зму. Саме рос？йську ？деолог？чну матрицю в？н наклада？ на ？мперсько-колон？альне протистояння галицько-укра？нського та австро-угорського. Окр？м того, драгоман？вський вплив познача？ться ？ на розум？нн？ ？ сприйнятт？ Рос？йсько？ ？мпер？？. ？ван Франко розд？ля？ Рос？ю на монарх？чну ？мперську систему й прогресивну рос？йську культуру та ？нтел？генц？ю. Тобто початково у франковому осмисленн？ рос？йського ？мперського ще не ？сну？ усв？домлення, що саме ？нтел？генц？я сприя？ посуванню ？ лег？тим？зац？？ ？мперсько？ зверхност？, саме вона у формах культури чинить посутн？й вплив на колон？зованого, тим самим сприя？ формуванню в останнього в？дчуття власно？ неповноц？нност？, марг？нал？зу？ нац？ональне як зайве, подекуди арха？чне.
Зауважимо, що драгоман？вський рецидив в укра？нськ？й культур？ був не раптовим. Сам Михайло Драгоманов та його адепти виглядали досить привабливо в умовах тотального утиску укра？нсько？ мови, культури. З одного боку, вони сприяли впровадженню вивчення укра？нсько？ мови, апелювали до позитивного досв？ду рос？йсько？ л？берально？ ？нтел？генц？？, говорили про потребу укра？нсько？ осв？ти для укра？нц？в, з ？ншого - за ц？？ю прекрасною перспективою приховувалися ？мперськ？ акценти, адже жоден ？з л？берал？ст？в не мислив Укра？ну поза рос？йським контекстом, вважав укра？нську мову та культуру складовою рос？йського ？нтелектуального досв？ду.
Зрозум？ло, що з часом концепц？я укра？нсько？ мови для домашнього вжитку (М. Костомаров) та драгоман？вська теор？я, що не передбачала незалежност？ укра？нського народу, мусили наштовхнути ？вана Франка на переосмислення всього того, що ран？ше видавалося очевидним. Таке переосмислення в？дбулося на початку 80-х, п？сля зближення письменника з народовцями. У 1882 роц？ в？н пише: ''Не пора, не пора, не пора / Москалев？ й ляхов？ служить...''.
Знайомство з зах？дними зразками культури, зм？на св？тоглядних ор？？нтир？в, впливали не т？льки на Франка-письменника, а й на публ？циста, сусп？льного д？яча. В？дкидаючи космопол？тизм, в？н торка？ться проблем нац？онально？ консол？дац？？ та боротьби. Приваблива ？дея просто？ людини у ？？ рос？йський верс？？, в？дштовху？ як нац？онально розмита, а подекуди й сповнена ？мперських контекст？в, адже рос？йська л？тература, обстоюючи права рос？йсько？ маленько？ людини, залиша？ осторонь св？т колон？зованих людей.
Зр？лий Франко критику？ ？де？ Михайла Драгоманова, форму？ нове бачення Рос？йсько？ ？мпер？？, ？？ ？нтелектуального ？стебл？шменту. В？н по-новому осмислю？ слов'яноф？льство, вказуючи, що за л？беральною риторикою приховано ？мперський шов？н？зм, в？дкида？ панслав？зм як загрозливе явище, яке лише утверджу？ рос？йський ？мпер？ал？зм хоч ？ в прихованих формах (флер визвольно？ нац？онально？ ？де？). Анал？тика щодо Рос？йсько？ ？мпер？？ з'явля？ться на стор？нках польськомовних льв？вських видань (до прикладу, газета ''Kurjer Lwowski''), Л？тературно-наукового в？сника. ？ван Франко вда？ться до нищ？вно？ критики москвоф？льства, вважаючи його ？деолог？ю загрозливою. Не в？дкидаючи поваги до рос？йсько？ культури та ？？ д？яч？в, в？н однак п？дкреслю？ ？х шов？н？стичне ставлення до ？нших народ？в.
У пропонован？й студ？？ зосередимо увагу на публ？кац？？ ''Подув весни в Рос？？'', яка вида？ться засадничою для розум？ння особливостей осмислення Рос？йсько？ ？мпер？？ у Франков？й рецепц？？.
？ван Франко моделю？ парадоксальний у сво？й амб？валентност？ образ Рос？？, яка, з одного боку, прагне ？вропейських ？деал？в, базовими з яких ？ гуман？зм та демократизм, з ？ншого - залиша？ться державою аз？йського типу, практикуючи деспотизм щодо власного народу, а також колон？зац？йну пол？тику завоювання у стосунку до ？нших етнос？в. Особлива роль у ц？й дилем？ належить нац？ональн？й ？нтел？генц？？. Враховуючи це, сл？дом за ？ваном Франком, розглянемо дек？лька основних тверджень про специф？ку Рос？йсько？ ？мпер？？.
По-перше, це держава, яка ма？ нац？ональну ел？ту без ''самосв？домого життя''. Публ？цист проводить паралел？ м？ж 1854 роком (часи Кримсько？ в？йни) та 1904 роком (''подув весни''), вказуючи, що вони в？дм？нн？ за под？ями, але аналог？чн？ за сво？ми насл？дками. Що в середин？ Х？Х стол？ття, що на початку ХХ стол？ття в Рос？？ з'являються опозиц？онери, як？ прагнуть протистояти традиц？ям державного життя, ''.в якому занадто яркими плямами вир？зувалися жорстокост？ ？вана Грозного, акти деспотично накидувано？ цив？л？зац？？ Петра Великого та недавня велич ？ всеоб？ймаючий тиск микола？вського режиму'' [5: 469]. Однак, ？ван Франко д？агносту？, що вс？ ц？ спроби протистояння виглядають ''безпом？чними'' та ''безтямними'' (Традиц？я п？вн？чнорос？йських республ？к та земських собор？в давно була заглушена ？ видавалася многим чимось м？ф？чним, а п？зн？ш？ часи не лишили по соб？ н？чого аналог？чного, кр？м безпом？чних та безтямних розмах？в урод？ надволзько？ ''вольницы'' Раз？на та Пугача, або ще б？льше безпом？чних ？ в сво？й безпом？чност？ глибоко траг？чних мр？й таких одиниць, як Радищев, або таких груп, як декабристи'' [Франко: 470]). Або вони позначен？ не ？манентн？стю для рос？йського нац？онального психотипу - рос？йська ？нтел？генц？я не ма？ поняття про свободу та самосв？дом？сть, про власний державний устр？й, вона вражена бацилою ''невл？чимого теоретизування'' та пристосуванства: ''...критикуючи теор？？ найч？льн？ших д？яч？в Зах？дно？ ？вропи, в ту саму пору преспок？йно мирилося з нечувано дикими та жорстокими фактами окружаючо？ д？йсност？; або у ？нших брала гору потреба практично？ д？яльност？, ？ в так？м раз？ вони преспок？йно покидали сво？ теор？？, запрягалися в ярмо то？ рос？йсько？ д？йсност？.'' [Франко: 471]. Отже, публ？цист безкомпром？сно артикулю？, що свобода в Рос？？ - це або ''вольниця'' або анарх？я штибу раз？нсько？, або безпом？чн？ мр？？ ？нтел？генц？？, яка сприйма？ зах？дно？вропейськ？ демократичн？ традиц？？, але не ма？ для них власного ？рунту, ？н？ц？атива яко？ парал？зу？ться оманливими закликами ''не робити урядов？ трудностей'' [5: 476].
По-друге, це держава, яка завдячу？ нац？ональн？й ел？т？ лег？тим？зац？？ю ？мперських д？й. ？ван Франко вказу？, що рос？йська ？нтел？генц？я не т？льки закрива？ оч？ на ''кривав？ войни пригноблених Рос？？ю нац？й'', а й виправдову？ ？х або боротьбою з дов？чними ворогами (наприклад, поляками), або потребою цив？л？зац？？ для диких народ？в (наприклад, кавказцям): ''.се були або непок？рн？ дикуни, яких конче треба було прикоротити, щоб уможливити доступ до них цив？л？зац？？, або се були в？ков？чн？ вороги Рос？？, т？ вороги ще з？ ''смутного времени'', з якими треба було звести в？ков？чн？ рахунки'' [5: 470]. Попри п？？тет до ''дорогих перлин'' рос？йсько？ л？тератури (Турген？ва, Досто？вського, Толстого та ？нших) Франко апелю？ до лег？тим？зац？？ привласнення чужих територ？й саме в текстах рос？йських письменник？в, як？ вдаються до п？дм？ни понять, називаючи цив？л？зац？？ю ''на？зд ？ душення'': ''Читайте найч？льн？ших представник？в рос？йсько？ думки микола？вського часу - Пушк？на та Лермонтова, читайте те, що вони говорять про Кавказ - ан？ сл？ду думки, що т？ кавказьк？ г？рняки мають якесь право до самост？йного життя в сво？х горах ？ що в？йна проти них - се властиво на？зд ？ душення, затоплювання в кровавих потоках своб？дних етн？чних одиниць, а не н？яка цив？л？зац？я'' [5: 470].
По-трет？, це держава, у як？й базисними для ？？ громадян (в？д ？нтел？генц？？ до простолюдина) ？ три поняття: ''самод？ржав？？, православ？？ ？ народн？сть''. ？ван Франко не т？льки назива？ ц？ три ''мальован？ чучела'', а й вда？ться до ？х анал？зу. ''Самод？ржав？？'' - ？стор？я деспотичних та н？кчемних цар？в ？ ''чиновницького самовладства''. Безапеляц？йно публ？цист говорить про правл？ння Миколи ？？ як про гумористичний еп？лог попередн？х жорстоких правл？нь: ''Се вже не самодержець, не т？нь самодержця, нав？ть не труп самодержця. Страшний ？ще сво？м мертвецьким гр？зним обличчям, се манекен на царським престол？, лялька на пружинах, якими порушують незрим？, невловим？ руки'' [5: 473]. В провину чиновництву й бюрократизму письменник ставить ？ гноблення власно？ ？нтел？генц？？, ？ зубож？ння рос？йського люду, ？ його неосв？чен？сть, ？ безумство ？мперсько？ культурно？ колон？зац？？: ''.осоромила Рос？ю на весь св？т безумною системою русиф？кац？？ в Польщ？ та в Литв？, забороною укра？нсько？ мови.'' [5: 474]. А пот？м зверта？ погляд на рос？йського чиновника, проводячи аналог？ю з римськими володарями, яких самовладство доводило до ''.спец？ально？ форми божев？лля.'' [5: 473]. В？н д？агносту？ - рос？йський чиновник дур？？, не маючи опору, втративши р？зницю м？ж можливим ？ неможливим. ''Православ？？'' позначене ？деолог？чним фарисейством, ''.здеградованого до рол？ слуги, пол？цейського та шп？она душ.'' [5: 474]. ''Народн？сть'' ？ формою колон？зац？？, адже базована на доктрин？ однонародност？, що ста？ оф？ц？йною перепусткою для гноблення недержавних етнос？в.
По-четверте, Рос？я - це ？мпер？я, у як？й патр？отизм перетворю？ться на нац？ональний фанатизм, украплений ？де？ю про власну особливу м？с？ю. ？ван Франко анал？зу？ результати в？йни з Япон？？ю. В？н вказу？, що рос？йський народ був безтямно втягнутий у цю в？йну, коли ця безтямн？сть була п？дм？нена раф？нованою брехнею про непереможн？сть рос？йсько？ арм？？, штучно роздмуханим патр？отизмом. ？ знову роль ？нтел？генц？？ у цьому процес？ неприваблива. Пригн？чена розум？нням власного безсилля, вона радить ''.не висувати тепер занадто внутр？шн？х болячок, не йти наперек？р розбурхан？й хвил？ патр？отизму, кричати не ''долой самодержавие! '', а ''да здравствует армия!'' [5: 479]. У контекст？ цього ？ван Франко п？дкреслю？ кволу ''рос？йську весну'', ？？ в？дм？нн？сть в？д ？вропейських конституц？йних весен: ''.н？де ''весна народ？в'' не починалася так смутно та глухо, не промовляла таким алегоричним, замотаним язиком. Серед таких страшних та траг？чних зверхн？х обставин'' [5: 484]. Рос？йська ？нтел？генц？я не т？льки демонстру？ ？нертн？сть, а й пропагу？ ？？ - ''несупротивлення злу'', задеклароване Левом Толстим: ''Недаром тв？й ч？льний письменник ？ мислитель виск？пав ？ поклав ''во главу угла'' всього свого св？тогляду найабсурдн？шу, найменше в？дпов？дну для ？вропейського вдач？ ？вангельську доктрину ''несупротивлення злу'' [5: 484].
По-п'яте, Рос？я - це ''мовчуще божество'', ？мпер？я, яка базована на заборон？ слова. В？доме особливе ставлення ？вана Франка до слова, до мови нац？？. Недаремно у поем？ ''Мойсей'' в？н докоря？ найперше укра？нцям тим, що вони втрачають власну мову. Так само в？дсутн？сть свободи слова ста？ нар？жним каменем для розум？ння деспотизму Рос？йсько？ ？мпер？？. У той час, коли в？дбува？ться оф？ц？йна пропаганда, ''пров？нц？альна Рос？я, себто весь рос？йський народ, сто？ть п？д безумовною забороною слова; його погляди виявля？ лише урядова адм？н？страц？я. (...) В？дси йде та глуха мовчанка громадських ？нституц？й, що н？вечить ？х силу ？ значення, робить ？х незд？бними до життя.'' [5: 493].
Висновки та перспективи подальших досл？джень проблеми
Отже, ''Подув весни в Рос？？'' ？вана Франка - це сво？р？дн？ п？дсумки власного ставлення до Рос？йсько？ ？мпер？？, ？？ ？нтел？генц？？, п？дсумки, визначальними атрибутами яких ？ скепсис та ？рон？я. Артикулюючи Рос？йську ？мпер？ю в？д Кримсько？ в？йни до Японсько？, публ？цист д？агносту？ роз？рван？сть Рос？？ м？ж ？вропою (демократизм, свобода слова) та Аз？？ю (деспотизм), що увиразню？ться в рос？йському л？берал？зм？. ？ван Франко вказу？ на свав？лля рос？йського чиновника, ？нертн？сть рос？йського ？нтел？гента та тотальну зомбован？сть рос？йського народу ？деями патр？отизму, що перетворю？ться на нац？ональний фанатизм, якому ？манентна ？дея ''руского м？ра'', ''православ？？'' та нетерпим？сть до ？нших народ？в (''чурки'', ''хохли''). Читаючи Франка, з'явля？ться в？дчуття катастроф？чного безчасся, адже вся та атрибутика рос？йського св？ту залиша？ться незм？нною ？ в ХХ？ стол？тт？. Саме це ？ визнача？ потребу пропонованого досл？дження. Адже погляд ？вана Франка - людини к？нця Х？Х - початку ХХ ст. - на Рос？ю це й погляд укра？нського ？нтелектуала початку ХХ？ ст. (sic! оптим？стично хочеться у те в？рити).
Список використаних джерел та л？тератури
1. ？ванишин П. ？ван Франко як предтеча постколон？ал？зму / Петро ？ванишин // В？сник Льв？вського ун？верситету. Сер？я ф？лолог？чна, 2013. Випуск 58. С. 12-21.
2. Грицак Я. Страст？ за нац？онал？змом: стара ？стор？я на новий лад: есе？ / Ярослав Грицак. К.: Критика, 2011. 352 с.
3. Шкандр？й М. В об？ймах ？мпер？？: Рос？йська ？ укра？нська л？тератури нов？тньо？ доби / Мирослав Шкандр？й. К.: Факт, 2004. 496 с.
4. Забужко О. Ф？лософ？я укра？нсько？ ？де？ та ？вропейський контекст: Франк？вський пер？од / Оксана Забужко. К.: Наукова думка, 1992. 118 с.
5. Франко ？. Подув весни в Рос？？ / ？ван Франко // Буд？вничий укра？нсько？ державност？: Хрестомат？я пол？толог？чних статей ？вана Франка / Упоряд. Д. Павличко. К.: Вид.д？м ''Ки？во-Могилянська академ？я'', 2006. С. 469-498.
Размещено на Allbest.ru
...