Размещено на http://www.allbest.ru/
？нститут м？жнародних в？дносин
Ки？вського нац？онального ун？верситету ？мен？ Тараса Шевченка
"Баланс сил" та орган？зац？я м？жнародно？ системи
М. Кап？тоненко
к.п.н., доцент
Ключова функц？я, що ？？ часто пов'язують ？з силовими розрахунками держав, поляга？ у встановленн？ та п？дтримц？ силово？ р？вноваги або "балансу сил". За цим вельми поширеним терм？ном в теор？？ м？жнародних в？дносин кри？ться безл？ч зм？ст？в. В？дпов？дно до особливостей його розум？ння, баланс сил можуть встановлювати, п？дтримувати, прагнути, п？дкорятися йому або ж зм？нювати. Для деяких баланс сил ма？ пряме в？дношення до теор？？ коал？ц？й та альянс？в, для ？нших - слугу？ характеристикою стану м？жнародних систем, для трет？х - нормативним рецептом для досягнення миру [1].
Так？ розходження створюють теоретичну та методолог？чну плутанину, в як？й ста？ важко встановити, що ？ причинами, а що - насл？дками балансу сил; якими фундаментальними ？нтересами керуються держави при його встановленн？, п？дтримц？ та руйнац？？; як？ ознаки вказуватимуть на порушення такого балансу.
В основ？ балансу сил, в будь-якому з його розум？нь, лежить г？потеза про рац？ональн？сть повед？нки держав та фундаментальн？сть ？нтересу самозбереження, який керу？ такою повед？нкою. Прагнучи до виживання (довгострокова стратег？чна мета), держави вир？шують комплекс ？нших завдань, серед яких пров？дним ？ максим？зац？я ресурс？в, "к？лькост？ сили". Однак вир？шуючи це завдання, вони вступають у в？дносини ？з ？ншими, таким же чином мотивованими м？жнародними акторами. Це створю？ систему в？дносин ？ розводить множину тактичних вар？ант？в до двох стратег？чних альтернатив. Одна з них пропону？ державам концентрац？ю на збереженн？ суверен？тету, ？нша - п？дтриманн？ ？снуючого в систем？ розпод？лу ресурс？в.
З цими альтернативами пов'язан？ дв？ модел？ стаб？льност？ - в？дпов？дно, системна та ресурсна. Перша гаранту？ формальне дотримання суверен？тету держав, але не гаранту？ втрати одними з них контролю над ресурсами на користь ？нших. Друга передбача？ виконання одночасно умови про дотримання формального суверен？тету та ？снуючих механ？зм？в розпод？лу ресурс？в. На основ？ вибору або комб？нац？？ цих двох моделей формулюються стратег？чн？ ？мперативи повед？нки держав: або стримування зростаючих гегемон？в шляхом п？дтримання балансу сил (balance of power politics), або при？днання до них з метою взяти участь у розпод？л？ сп？льних прибутк？в (bandwagoning politics). В останньому випадку держава отриму？ шанс перев？рити на власному досв？д？ справедлив？сть твердження Мортона Каплана про те, що "...слабкий гравець, при？днуючись до потенц？йного гегемона, лише створю？ умови, за яких в？н стане наступною жертвою" [2].
Для розкриття функц？й силово？ р？вноваги в м？жнародних системах нам доведеться сформулювати ？？ визначення або, принаймн？, звузити множину можливих трактувань. ？сну？ чотири основн？ п？дходи до розум？ння поняття "балансу сил".
Зг？дно з першим, баланс сил ？ одн？？ю з форм зовн？шньо？ пол？тики або зовн？шньопол？тичним ？нструментом. Цей державоцентристський п？дх？д тракту？ силову р？вновагу як правило, ？мператив, яким керу？ться держава у сво？х зовн？шн？х зносинах. Нейтрал？тет в ход？ конфл？кту р？вних за можливостями суперник？в або мирна пол？тика "блискучо？ ？золяц？？" ？ прикладами балансу сил як зовн？шньопол？тично？ стратег？？. Другий п？дх？д, назвемо його нормативним, визнача？ баланс сил як бажаний або небажаний стан м？жнародних в？дносин. ？ншими словами, баланс сил ？ одн？？ю з можливих ситуац？й св？тово？ пол？тики; може ？снувати або бути в？дсутн？м; а його досягнення або уникнення стають нормою, яка спрямову？ зовн？шньопол？тичн？ зусилля держав. В сучасн？й теор？？ м？жнародних в？дносин тривають дебати стосовно того, наск？льки бажаним ？ стан силово？ р？вноваги для м？жнародно？ системи та наск？льки його наявн？сть стриму？ або провоку？ р？зноман？тн？ негаразди. Трет？й п？дх？д просто назива？ "балансом сил" конкретний ？сторичний пер？од м？жнародних в？дносин, як правило, - XVIII-XIX стол？ття. Нарешт？, четвертий п？дх？д тракту？ баланс сил як "ознаку ситуац？？, в як？й силов？ в？дносини м？ж державами або групами держав знаходяться в стан？ приблизно？ або повно？ р？вност？... коли сила буквальним чином "вр？вноважена" екв？валентною силою..." [3]. Останн？ трактування ？ найб？льш продуктивним, та в його рамках повним чином розкриваються особливост？ й функц？？ сили. Воно ж ？ найб？льш дискус？йним та ма？ досить тривалу ？стор？ю.
Свого часу англ？йський ф？лософ Д. Юм ц？кавився тим, наск？льки новою ？ концепц？я "балансу сил", ？ чи не ？ новою лише назва того, що практикували й розум？ли вже в Стародавньому св？т？. Справд？, в роботах Фук？д？да, Ксенофонта, Демосфена - давньогрецьких кумир？в ф？лософ？в Нового часу - можна побачити ？де？, так чи ？накше схож？ на концепц？ю силово？ р？вноваги. Практична ж дипломат？я, особливо слабких держав, давно вже використовувала нехитр？ та ？нту？тивно зрозум？л？ рецепти п？дтримання приблизно р？вного сп？вв？дношення сил. Але використання цих рецепт？в були лише проявами ун？версально？, як здавалося ф？лософам Нового часу, законом？рност？, так чи ？накше пов'язаною ？з вза？мод？ями силових потенц？ал？в держав. Там де давньогрецьк？ ф？лософи бачили насл？док, вихован？ в кращих традиц？ях рац？онал？зму та емп？рицизму ф？лософи Нового часу намагалися побачити причину. Ц？лком може бути, що народженням самого поняття "силово？ р？вноваги" у XVIII ст. [4] ми ма？мо завдячувати науковим усп？хам природничих дисципл？н, в першу чергу - класично？ механ？ки. Матер？альний св？т, з ？？ точки зору, ？ сукупн？стю т？л, м？ж якими д？ють механ？чн？ сили; ？ знаючи природу останн？х та закони, яким вони п？дкоряються, можна повн？стю п？знати св？т. Цю лог？ку було згодом перенесено ？ на соц？альний св？т; зв？дси - пом？тна "механ？стичн？сть" поняття силово？ р？вноваги, начебто воно покликане розкрити загадки хаотично？, на перший погляд, вза？мод？？ держав.
Можна пом？тити, що к？льк？сть згадувань про баланс сил як зас？б вир？шення пол？тичних проблем зроста？ в пер？од наростання кризових явищ в м？жнародн？й систем？. Перший такий п？к припада？ на другу половину XVIII ст., коли Вестфальська система м？жнародних в？дносин не викону？ б？льше покладених на не？ функц？й з п？дтримання миру в ？вроп？. З ц？？ю кризою пов'язана як сама популяризац？я терм？ну для характеристики поточних справ, так ？ використання його в ретроспектив？, для анал？зу под？й, що минули. Так з'явля？ться трактування балансу сил як пол？тики, спрямовано？ на недопущення в？дродження одноос？бно？ гегемон？？ в св？т？, за прикладом Римсько？ ？мпер？？. ？сторичн？ приклади, скаж？мо, пол？тики Карла Великого, Карла V Габсбурга або Ф？л？па ？？ демонструють д？ю принципу силово？ р？вноваги на практиц？, коли гегемон？стськ？ прагнення "в？дродити" владу одного зустр？чаються ？з орган？зованим опором. Нормою м？жнародних в？дносин в цей час вважа？ться сп？в？снування незалежних держав, "влада дек？лькох", основою яко？ ？ ？ ефективна п？дтримка силово？ р？вноваги.
Другий п？к популярност？ ？дея балансу сил проходить п？сля Наполеон？вських в？йн. Наполеон посягнув на вс？ святин？ традиц？йно？ ？вропейсько？ пол？тики: плюрал？стичний механ？зм прийняття р？шень, ном？нальну незалежн？сть малих держав в роздробленому центр？ континенту та ？деолог？чну ？дн？сть лег？тимних монарх？в. Все це потребувало негайного в？дновлення та довгострокового захисту - ？ про баланс сил як ？диний над？йний шлях до пол？тично？ гармон？？ згадали знову. На цей раз механ？стичн？сть трактування балансу сил була найб？льш яскраво вираженою. П？д впливом ？дей класично？ механ？ки та астроном？？, пол？тики й дипломати, як？ брали участь у В？денському конгрес？, ставили за мету створити такий механ？зм вза？мод？？ м？ж ？вропейськими державами, який був би здатен до саморегуляц？？, п？дтримання динам？чно？ р？вноваги. Кажуть, в перервах м？ж зас？даннями конгресу Клеменс Меттерн？х читав "Небесну механ？ку" Лапласа.
Рецепти класично？ механ？ки, однак, не допомогли розв'язати численн？ пол？тичн？ проблеми. Баланс сил, як його розум？ли переможц？ Наполеона, не витримав випробування нац？ональними революц？ями та поширенням л？берал？зму. Об'？днання ？тал？？ та Н？меччини остаточно продемонстрували негнучк？сть балансу сил як "змови дек？лькох". Наступна, третя, апеляц？я до ц？？？ концепц？？ була здеб？льшого критичною. Пол？тику балансу сил ототожнили ？з realpolitik та звинуватили у вс？х можливих гр？хах. П？сля Першо？ св？тово？ в？йни баланс сил трактувався американським Президентом Вудро В？льсоном як перепона на шляху до миру, яку сл？д негайно зняти. Виступаючи в с？чн？ 1917 року в Сенат？ в？н проголосив, що "баланс сил.. ма？ бути зам？нений сп？втовариством сили..." [5]. Однак концептуальна схема, за якою, як здавалося, сила в руках одного гегемона зм？нювалася балансом дек？лькох актор？в, як？ згодом утворювали сп？втовариство, сво？р？дне "колективне" управл？ння силою, виявилася хибною. Сила продемонструвала власну неп？дконтрольн？сть та непок？рн？сть. Численн？ фактори роблять баланс сил тимчасовим явищем, яке характеризу？ться нестаб？льн？стю, м？нлив？стю та суперечливими проявами.
М？нлив？сть сп？вв？дношення сил в м？жнародних системах провоку？ дебати стосовно того чи ？ баланс сил передумовою миру або принаймн？ в？дсутност？ великомасштабно？ в？йни. Вищезгадана позиц？я Президента В？льсона в？добража？ критичний погляд на миротворч？ властивост？ силово？ р？вноваги. Сучасна ？？ ？нтерпретац？я виходить з того, що ц？леспрямована пол？тика п？дтримки силово？ р？вноваги вимага？ точност？ розрахунк？в сп？вв？дношення силових потенц？ал？в основних держав та побудови на основ？ цих розрахунк？в "правильних" коал？ц？й, незалежно в？д ？деолог？чних, ц？нн？сних та цив？л？зац？йних вподобань. Як перше (точн？сть розрахунк？в), так ？ друге (гнучк？сть коал？ц？й) ？ довол？ проблематичним. Це призводить рано чи п？зно до формування значних дисбаланс？в у св？тов？й систем？, перет？кання силового потенц？алу та його концентрац？？. Те, чому мав би перешкоджати принцип силово？ р？вноваги (контролю б？льше н？ж половини силових ресурс？в системи з боку одного актора) може стати реальн？стю.
Зауважимо, що критики принципу балансу сил з таких позиц？й вбачали серед його основних недол？к？в не ст？льки нездатн？сть перешкодити виникненню гегемона в м？жнародн？й систем？, ск？льки неефективн？сть у попередженн？ в？йни.
Альтернативний, оптим？стичн？ший, погляд виходить ？з того, що баланс сил означа？ в？дсутн？сть явного силового дом？нування будь-якого м？жнародного актора та завдяки цьому да？ можлив？сть вс？м ？ншим вижити, тобто зберегти св？й суверен？тет. При цьому б？льш？сть досл？дник？в погоджуються ？з тим, що сам собою баланс сил не створю？ миру, а лише означа？, що у можлив？й в？йн？ сили противник？в будуть приблизно р？вними. Але така перспектива вплива？ на саме р？шення про ？н？ц？ац？ю в？йськових д？й та в ц？лому зм？ню？ форми та параметри конфл？ктогенност？. Зовн？шня пол？тика держав за умови гарантовано？ в？дсутност？ одноос？бно？ переваги у майбутн？х конфл？ктах ста？ обережн？шою та б？льш пом？ркованою.
Все ж таки деяк？ досл？дники вважають силову р？вновагу обставиною, що зменшу？ ризик виникнення в？йни [6]. В основ？ ？хн？х м？ркувань лежить теза про те, що чим меншим ？ силовий потенц？ал агресора в？дносно його противник？в (й тим самим меншою ？ ймов？рн？сть перемоги), тим меншою ？ ймов？рн？сть атаки. Баланс сил як раз ？ ？ тим часто ？деальним станом св？тово？ пол？тики, за якого жоден ？з актор？в не ма？ переваги, що р？зко зб？льшувала б його шанси на усп？х. Однак, така лог？ка не ？ бездоганною. Вона не врахову？ того, що сумарна ймов？рн？сть перемоги вс？х учасник？в потенц？йного конфл？кту ？ константою та дор？вню？ 1. Тому зменшення ？？ для одного з учасник？в автоматично означа？ зб？льшення для ？ншого (？нших). В к？нцевому рахунку це не вплива？ на картину ризик？в, пов'язаних ？з можливою атакою. В такому випадку баланс сил може виконувати стаб？л？зуючу функц？ю лише в тому малоймов？рному випадку, якщо утримуватиме приблизну р？вн？сть шанс？в на перемогу р？зних м？жнародних актор？в. Кр？м того, часто наявн？сть великих розрив？в у силових потенц？алах (яких не передбача？ баланс сил) краще забезпечу？ в？дсутн？сть в？йни, оск？льки да？ однозначну в？дпов？дь щодо переможця у можлив？й в？йн？; не залишаючи ？люз？й для слабших учасник？в в？дносин, вона змушу？ ？х п？дкорятися вимогам сильн？ших. Останн？м у такому випадку нема？ необх？дност？ вдаватися до використання сили.
Часто висува？ться думка про те, що силова р？вновага не ст？льки зменшу？ ймов？рн？сть виникнення в？йни, ск？льки вплива？ на умови, за яких вс？ учасники конфл？кту погоджуються на його мирне врегулювання шляхом переговор？в [7]. Сп？вв？дношення сил вплива？ на оч？куваний результат збройного протистояння для кожно？ ？з стор？н. ？з його зм？нами це значення зм？нюватиметься також, ？ нав？ть якщо агресивн？сть одн？？？ сторони зростатиме п？д впливом ？？ п？дсилення, то ？нша сторона ставатиме б？льше схильною до поступок й уникатиме протистояння п？д впливом свого в？дносного послаблення. ？з цього виплива？, що баланс сил прямо не вплива？ на ймов？рн？сть виникнення в？йни.
Часто проблема вибору м？ж в？йною та поступками (компром？сами) у кризових ситуац？ях ускладню？ться для вс？х учасник？в неадекватною оц？нкою сп？вв？дношення силових потенц？ал？в. В ？деальному випадку абсолютно точно？ ф？ксац？？ силових можливостей кожним ？з них, в？йна та обмежене поле для компром？су залишаються засобами розв'язання будь-якого конкретного конфл？кту. Однак часто держави схильн？ переоц？нювати власн？ силов？ можливост？ та недооц？нювати можливост？ сво？х противник？в. Це ма？ насл？дком звуження поля компром？с？в, оск？льки кожна ？з стор？н отриму？ п？двищене математичне оч？кування результату сво？х участ？ у в？йн？. З ц？？？ точки зору, б？льш？сть можливостей для переговор？в та мирного врегулювання втрачаються як раз за умови приблизно？ силово？ р？вноваги. На думку американського пол？толога Джефр？ Блейн？, противники можуть швидше за все домовитися за умов нер？вного сп？вв？дношення сил [8]. Ця ж теза поясню？ те, що часто переговорами завершуються т？ в？йни, попередити як？ мирним чином не вдалося. Справа у тому, що в？йна вносить корективи у завищен？ оц？нки власних силових можливостей стор？н ？ внасл？док цього поступово зб？льшу？ приваблив？сть переговор？в як альтернативи продовженню в？йни для кожного ？з учасник？в.
Американський досл？дник Хар？сон Вагнер, розглянувши вплив силово？ р？вноваги на ймов？рн？сть виникнення в？йни, прийшов до висновку про те, що в залежност？ в？д того, чи можуть домовленост？ м？ж акторами бути гарантован？, ？снують дв？ в？дпов？д？. У першому випадку, якщо сторони якимось чином змушен？ дотримуватися досягнутих п？д загрозою в？йни компром？с？в, ？сну？ л？н？йний зворотно пропорц？йний зв'язок м？ж нер？вном？рн？стю розпод？лу силових ресурс？в та ймов？рн？стю в？йни. ？ншими словами, чим ближчим ？ розпод？л сили до "р？вноваги", тим б？льш ймов？рною ？ в？йна, оск？льки в ц？й ситуац？？ невизначен？сть стосовно реального сп？вв？дношення сил м？ж сторонами буде максимальною. З ？ншого боку, силове переважання одн？？？ ？з стор？н зн？ма？ необх？дн？сть реально？ перев？рки потенц？ал？в, в？дкриваючи шлях до переговор？в та значно п？двищуючи ？хню приваблив？сть у пор？внянн？ ？з насильством.
У другому ж випадку, якщо у стор？н нема？ гарант？й виконання досягнутих компром？с？в, зв'язок м？ж розпод？лом сили та ймов？рн？стю в？йни ста？ нел？н？йним, максим？зуючись при розпод？л？ сил десь м？ж приблизною р？вн？стю та значним дисбалансом [9]. Треба врахувати, що в ц？й ситуац？？ сторони не можуть бути впевнен？ н？ в чому, ？ кожен досягнутий шляхом переговор？в компром？с може бути митт？во порушеним. Св？това пол？тика, анарх？чна за сво？ю природою, наближа？ нас саме до цього вар？анту. В цих умовах сторони част？ше обиратимуть в？йну, нав？ть ？з високою ймов？рн？стю програшу, оск？льки т？льки в？йна може нав'язати опоненту додатков？ витрати, яких в？н уника？ при переговорах.
В одн？й ？з перших впливових теоретичних роб？т, присвячених проблем？ балансу сил, американська досл？дниця Д？на З？ннс також ставить питання про зв'язок силово？ р？вноваги та миру [10]. На ？？ думку, однозначно？ в？дпов？д？ нема？, а основних альтернатив дв？. Перша, до яко？ схиля？ться менш？сть вчених, - прямий зв'язок м？ж балансом сил та миром, в тому сенс？, що "справжня" силова р？вновага забезпечу？ загальний мир. На думку ж ？ншо？, чисельн？шо？ групи вчених, силова р？вновага не обов'язково встановлю？ та гаранту？ мир, оск？льки ？？ основною функц？？ю ？ п？дтримання status quo м？ж державами, гарантування того, що жодна з них не отрима？ вир？шально？ переваги над ？ншими. Таке стримування може в？дбуватися як мирним шляхом, так ？ з використанням в？йськово？ сили.
Продовжуючи свою думку, вона доходить до висновку, що в？дм？нн？сть у розум？нн？ насл？дк？в силово？ р？вноваги привносить концептуальну невизначен？сть ？з самим терм？ном "баланс сил", який можна розум？ти як м？н？мум ш？стьма р？зними шляхами:
1) як р？вн？сть силових потенц？ал？в держав A, B, C, D, E за умови в？дсутност？ коал？ц？йних зобов'язань (A=B=C=D=E);
2) як ситуац？ю, за яко？ вс？ держави належать до того чи ？ншого альянсу, за умови що силов？ потенц？али альянс？в ？ р？вними (A+B=C+D+E);
3) як наявн？сть двох р？вних за силою альянс？в та держави, що не при？дналася (A+B=C+D; E);
4) як ？снування таких двох альянс？в та держави, що не при？дналася, що при？днання останньо？ до будь-яко？ з коал？ц？й забезпечу？ ？х переважання над ？ншою (A+B?C+D, E; A+B+Е>C+D; A+B<C+D+Е);
5) як в？дсутн？сть будь-яких коал？ц？й, так що сила будь-яко？ держави менша за суми силових потенц？ал？в решти держав;
6) як наявн？сть держави або коал？ц？？, яка ？ сильн？шою, н？ж будь-який ？нший елемент системи, але так, щоб умова п.5. д？яла.
Перш？ два шляхи в？дображають найб？льш "побутове", звичне розум？ння силово？ р？вноваги. Трет？й та четвертий характеризують м？жнародну систему ？з наявною державою-балансиром; а останн？ два - м？жнародну систему колективно？ безпеки. Р？зн？ ？сторичн？ пер？оди завдяки власн？й специф？ц？ зробили можливою таку р？зноман？тн？сть трактування поняття силово？ р？вноваги. м？жнародний в？йна компром？с
А взагал？-то наукове трактування "балансу сил" сутт？во видозм？нилося ？з час？в одного ？з перших виступ？в на цю тему, представленого Британським ？нститутом м？жнародних в？дносин у 1923 роц？ [11]. Методолог？я використання ц？？？ концепц？？ зазнала найб？льших зм？н; стосовно впливу балансу сил на переб？г св？тово？ пол？тики було висунуто сотн？ г？потез ？ сформульовано десятки теор？й. Останн？м часом дебати навколо цього терм？ну точаться ？ у пострадянськ？й пол？тичн？й науц？. Ц？кавою, хоча й короткою, ？ спроба представити баланс сил (у автора - силову р？вновагу) як виключно результат ？ндив？дуального пор？вняння можливостей держав м？жнародно？ системи у робот？ рос？йського досл？дника Олекс？я Бога турова [12]. Можна побачити, що таке розум？ння балансу сил наближа？ться до розглянутого нами першого вар？анту, ？ не вичерпу？ вс？？？ р？зноман？тност？ значень цього терм？ну. Кр？м того такий п？дх？д не да？ змоги повн？стю розкрити функц？？ силово？ р？вноваги у сучасн？й св？тов？й пол？тиц？, б？льше в？дпов？даючи реал？ям Х？Х стол？ття. Натом？сть св？т ХХ？ стол？ття характеризу？ться зростанням "системност？", зб？льшенням вза？мозалежност？ та вза？мопроникнення. В таких умовах не лише практично, але й г？потетично ？золювати силов？ потенц？али р？зних актор？в один в？д одного й зв？льнити ？х в？д вза？мних зобов'язань неможливо.
Сучасне розум？ння балансу сил ускладню？ться внасл？док загального зростання ступеню орган？зованост？ м？жнародно？ системи та зб？льшення к？лькост？ ？？ елемент？в. Механ？стичне трактування його як р？вност？ силових потенц？ал？в дек？лькох полюс？в б？льше не ма？ практично？ ц？нност？: математично встановити факт досягнення тако？ р？вност？ неможливо, не кажучи про те, що деяк？ атрибути сучасно？ "сильно？" держави не п？ддаються к？льк？сн？й обробц？. Отже, прикласти до св？тово？ пол？тики принципи теоретично？ механ？ки ？ знайти, за прикладом Меттерн？ха, в？дпов？д？ у механ？стичних моделях, буде проблематично.
Сл？д також в？дмовитися в？д ототожнення балансу сил ？з гарант？？ю миру. Пол？тичн？ ？деал？сти початку ХХ стол？ття гадали, що зм？стивши розум？ння ц？？？ концепц？？ в？д традиц？й realpolitik у б？к колективно？ безпеки, вони зрештою приведуть св？тову пол？тику до стану гармон？？. Силова р？вновага у св？т？, побудованому на принципах ？деал？зму, мала б означати р？вн？сть не ст？льки силових потенц？ал？в, ск？льки правових засад ？хнього застосування; баланс сил у св？тов？й пол？тиц？ мав би стати схожим на р？вн？сть громадян перед законом у правовому сусп？льств？.
Пол？тичн？ реал？сти ？ особливо неореал？сти зм？нили акценти: баланс сил мав також сприяти миру, але завдяки особлив？й орган？зац？？ м？жнародно？ системи, що вит？кала б ？з д？？ цього принципу. Заф？ксована у б？полярн？й чи мультиполярн？й структур？, д？я силово？ р？вноваги повинна стримувати агресивн？ устремл？ння будь-якого елементу м？жнародно？ системи, зменшуючи його шанси на перемогу. Але зменшення шанс？в одних компенсу？ться зб？льшенням шанс？в ？нших. За словами ？н？с Клауде, "якщо р？вновага означа？, що кожен може програти, - вона також означа？, що кожен може виграти" [13]. Лог？ка реал？ст？в та неореал？ст？в в？дштовху？ться в？д того, що прагнучи в？дносних переваг, держави завжди вдаватимуться до пол？тики вр？вноваження потенц？йного гегемона, п？дтримуючи таким чином всю систему в стан？ стаб？льност？ ？ гарантуючи виживання основних держав. Однак, ця лог？ка не врахову？ динам？ки зм？н силових потенц？ал？в, яка випереджа？ в？дносно пов？льн？ еволюц？йн？ зм？ни св？тового порядку. Драматичн？ под？？ в ？стор？？ м？жнародних в？дносин як раз настають тод？, коли в силу р？зного роду фактор？в (модерн？зац？？, прискореного економ？чного розвитку, внутр？шньопол？тичних трансформац？й, соц？альних криз тощо) сп？вв？дношення сил основних актор？в р？зко зм？ню？ться. Статичн？сть балансу сил в розум？нн？ реал？ст？в сто？ть на завад？ ефективному управл？нню такими зм？нами, яке б одночасно зм？нювало параметри св？тового порядку та п？дтримувало мир.
Зрозум？ло, що ？з точки зору "силового мислення", баланс сил вт？лю？ важлив？ функц？？ сили у св？тов？й пол？тиц？:
1. Дотримання принципу балансу сил ？ засобом обмеження анарх？？ м？жнародно？ системи. Оск？льки св？т м？жнародних в？дносин не п？дда？ться нормативному регулюванню, ？ ？нтереси його учасник？в ？ найвищим пр？оритетом, то ？диним шляхом подолати повну анарх？чн？сть ？ впровадження принципу, який би сам собою, як "невидима рука" регулював би св？тову пол？тику. Такий принцип ма？ буди виг？дним для б？льшост？, ？накше в？д нього в？дмовляться. В？н також ма？ гарантувати, за умови дотримання, виживання. Баланс сил спрямовано на попередження концентрац？？ ресурс？в в руках гегемона, а значить - на усунення головно？ зовн？шньо？ загрози суверен？тету ？нших учасник？в. Тому цей принцип д？？ в р？зноман？тних м？жнародних системах. За його допомогою держави н？бито створюють "неписаний" кодекс повед？нки, альтернативу часто неефективним нормам м？жнародного права, завдяки чому анарх？чн？сть м？жнародно？ системи зменшу？ться.
2. Пол？тика балансу сил у виконанн？ великих держав виступа？ альтернативою гегемон？стичних коал？ц？й, завдяки чому перешкоджа？ поступов？й концентрац？？ силових ресурс？в в м？жнародн？й систем？. Це тягне за собою структурн？ насл？дки: ？з виникненням потенц？йного гегемону й формуванням коал？ц？？, яка б його стримувала, м？жнародна система часто тимчасово перетворю？ться ？з мультиполярно？ на б？полярну. П？дтримання силово？ р？вноваги в рамках б？полярних систем вимага？ довгостроково？ р？вност？ сил, яка трапля？ться р？дко ？ трива？ недовго. Криза б？полярних систем знову провоку？ гегемон？стичн？ прагнення, ？ цикл повторю？ться. Таким чином, розглянутий як пол？тика, а не як статичний стан м？жнародно？ системи, баланс сил вказу？ на можлив？ шляхи системних трансформац？й.
3. Баланс сил не в？дверта？ в？йн. Його основною метою ？ недопущення гегемон？？, ？ в？йна може виступати одним ？з засоб？в досягнення ц？？？ мети.
4. В сучасному св？т？ баланс сил не завжди означа？ буквальну р？вновагу силових потенц？ал？в. Натом？сть, в？н в？добража？ збалансован？сть зв'язк？в вза？мозалежност？, наявн？сть сп？льних ？нтерес？в, в？дсутн？сть дисбаланс？в у розвитку та сприйнятт？ проблем безпеки та основних загроз. Загрози силового дисбалансу в постб？полярному св？т？ виникають не з арифметичного в？дставання в？д США у тих чи ？нших показниках, але у розривах, що можуть виникати у оц？нц？ р？зними учасниками м？жнародних в？дносин основних загроз, ризик？в та винагород. Пов'язане це не ст？льки ？з зм？нами понять "балансу" та "р？вноваги", ск？льки ？з трансформац？？ю концепц？？ "сили" в умовах зростаючо？ вза？мозалежност？. ？накше кажучи, нав？ть за умов математично？ р？вност？ силових потенц？ал？в великих держав у сучасному св？т？ все одно може виникнути дисбаланс ？хн？х можливостей, пов'язаний ？з в？дм？нностями систем ц？нностей, ？дентичностей, мереж режим？ та ？нститут？в та контексту застосування сили.
Вир？шуючи проблему в？дносин ？з ？ншими "к？лькостями сили", зокрема ？з переважаючими, рац？ональн？ держави шукатимуть так？ форми вза？мод？？, як？ максимальним чином сприятимуть досягненню стратег？чно？ мети, якою ？ виживання. Баланс сил ？ одним ？з принцип？в, дотримання якого здатне сприяти одночасному досягненню тако？ мети дек？лькома або вс？ма елементами м？жнародно？ системи. Св？това пол？тика в цих умовах ста？ коал？ц？йною грою, в як？й виграти може кожен.
Л？тература
1. Niou E., Ordeshook P.A Theory of the Balance of Power in International Systems // Journal of Conflict Resolution. - Vol.30, No.4, 1986. - P. 685-715.
2. Kaplan M. Towards Professionalism in International Theory: Macrosystem Analysis. - New York: Free Press, 1979 - P. 70.
3. Claude I. Power and International Relations. - New York: Random House, 1962. - P. 13.
4. Взагал？-то, посилання на "баланс сил" можна знайти ？ в б？льш ранн？х джерелах. Оксфордський словник ф？ксу？ перше використання терм？ну у 1579 р. в лист？ Дж. Фентона до англ？йсько？ королеви ？лизавети ？: "Бог передав до Ваших руки баланс сил". Однак в цьому контекст？ терм？н ？ далеким в？д м？жнародно-пол？тично？ проблематики. До широкого публ？цистичного вжитку терм？н "баланс сил" входить в XVIII ст.
5. Промова Президента В？льсона в Сенат？ США, 22 с？чня 1917 р. // http://www.historycentral.com/Documents/WilonSenate.html
6. Див. Claude I. Power and International Relations. - New York: Random House, 1962; Mearsheimer J. Back to the Future: Instability in Europe after the Cold War // in Lynn-Jones S. [ed.] The old War and After. - Cambridge: Massachusetts Institute of Technology Press, 1991.
7. Fearon J. War, Relative Power, and Private Information // Presented at the Annual Midwest Political Science Association, Chicago, 1992.
8. Blainey J. The Causes of War. 3rd ed. - New York: Free Press, 1988.
9. Wagner H. Peace, War, and the Balance of Power // The American Political Science Review. - Vol.88, No. 3, 1994. - P. 593-607.
10. Zinnes D. An Analytical Study of the Balance of Power Theories // Journal of Peace Research, Vol.4, No. 3, 1967. - P. 270-288.
11. Pollard A. The Balance of Power // Journal of the British Institute of International Affairs. - Vol.2., No. 2, 1923. - P. 51-64.
12. Богатуров А.Д. Великие державы на Тихом океане. - Москва: Конверт - МОНФ, 1997. - 352 с.
13. Claude I. Power and International Relations. - New York: Random House, 1962. - P. 79.
Размещено на Allbest.ru
...