Размещено на http://www.allbest.ru/
？Велик？？ та ？мал？？ стил？ пол？тики у сучасному укра？нському соц？ально-пол？тичному контекст？
Ковадло Н.П., Житомирський державний технолог？чний ун？верситет
Анал？зуються укра？нськ？ соц？ально-пол？тичн？ реал？？ модерн？зац？йних перетворень на шляху в？д авторитаризму до демократ？？ з урахуванням традиц？онал？стських, модерн？стських ？ сучасних пол？тичних проект？в. Об？рунтовуються р？зн？ стил？ пол？тики в залежност？ в？д специф？ки в？тчизняного соц？уму.
Анализируются украинские социально-политические реалии модернизационных преобразований на пути от авторитаризма к демократии с учетом традиционалистических, модернистических и современных политических проектов. Обосновываются разные стили политики в зависимости от специфики отечественного социума.
Ukrainian socio-political realities of modernization transformations are analysed on a way from authoritarianism to democracy taking into account traditional and modernal political projects. Different styles of policy are grounded depending on the specific of domestic социума.
В сучасн？й Укра？н？, як ？ у будь-як？й ？нш？й пол？т？？ ？пов？льного або половинчастого транзиту？, поступово зб？льшу？ться попит на традиц？оиал？стськ？ пол？тичн？ проекти в ？хньому крайньому вар？ант？ (так, наприклад, л？дер рад？кально？ парт？？ Олег Ляшко в президентських гонках 2014 року вийшов на трет？ м？сце). Одночасно спостер？га？ться й тренд поступового проникнення до в？тчизняного соц？уму традиц？онал？стських орган？зац？й, як？ належать до принципово ？нших культурних матриць, зокрема й арабського Сходу. В окремих рег？онах кра？ни в？дбува？ться ？？нституц？йна дифуз？я？, що створю？ анклави традиц？йно？ та г？бридно？ культур, як？ виконують функц？？ адаптац？？ (а в деяких випадках - спротиву) до структур цив？л？зац？йного проекту Сучасност？ (？Хизб-у-Тахр？р？ в АРК) [1, с. 7].
Проте, не применшуючи вагом？сть зазначених тренд？в до реверсу демократичних процес？в в Укра？н？, сл？д констатувати наявн？сть контраверс？йних, б？льш обнад？йливих у сенс？ модерн？зац？？ в？тчизняно？ пол？т？？, процес？в. У переважн？й сво？й б？льшост？ вони мають характер м？кропол？тичних зрушень, в？дбуваються здеб？льшого на р？вн？ структур громадянського сусп？льства ？ можуть бути зарахован？ до справд？ позитивних насл？дк？в останн？х под？й в кра？н？. Йдеться, перш за все, про неухильний процес перетворення пасивних народних мас на громадян, зд？бних до самоорган？зац？？ ？ прояву патр？отизму в умовах небезпеки розколу кра？ни.
Таким чином, метою статт？ сл？д вважати визначення процесу демократизац？？ сучасно？ Укра？ни, що розгорта？ться в загальному контекст？ ？третьо？ хвил？？ поширення ？нститут？в та процедур народоправства й по？дну？ в соб？ як ун？версальн？ тренди, так ？ суто нац？ональн？ особливост？, тобто специф？ку вза？мод？？ елемент？в традиц？онал？зму та ？нновац？йност？ в становленн？ демократ？？ в Укра？н？.
Особлива увага зах？дно？ науково？ сп？льноти прикута до рег？ону Сх？дно？ ？вропи та колишнього Радянського Союзу. Саме тут, на думку закордонних досл？дник？в, процеси арха？зац？？ сучасност？ проявляються у дистильованому вигляд？. Так, наприклад, англ？йський пол？толог Д. Лестер, по в？дношенню до пол？тичних процес？в рег？ону, пропону？ використовувати поняття ？нового феодал？зму？. Основними рисами цього феномену ？:
1. Абсолютне дом？нування приватних ？нтерес？в над публ？чними не лише на р？вн？ повсякденност？, але й в мотивац？ях державних службовц？в;
2. Зрощення влади та власност？. Перетворення ц？лих рег？он？в на феодальн？ лени;
3. Посилення неформальних зв'язк？в, як основи сусп？льно-пол？тично？ комун？кац？？; укра？нський соц？альний пол？тичний
4. Нездатн？сть до компром？су в пол？тичн？й сфер？;
5. ？Приватизац？я？ пол？тичних парт？й та асоц？ац？й;
6. Формування ？держави в держав？？ у вищих ешелонах влади як зас？б забезпечення безпеки та особистого добробуту [2, с. 87].
Фундатором напрямку досл？джень особливостей пол？тично？ модерн？зац？？ Укра？ни сл？д вважати укра？нсько-канадського ？сторика та пол？толога ？. Лисяка-Рудницького. Вагомий внесок в розробц？ цього напряму зроблений А. Колод？й, М. Михальченком, В. Фесенком, Л. Тупч？？нком, О. Новаково？, В. Баз？вим та ？н.
Як вважають досл？дники, тенденц？？ демократизац？？ в наш？й кра？н？ мають шанс саме тому, що охоплюють, нехай ？ пер？одично, все б？льш широк？ верстви населення, породжуючи приклади масового громадянського актив？зму (власне под？？ 2004 та 2013-14 рр.), створюючи нов？ пол？тичн？ ？нститути, одночасно ？ сучасн？, ？ так？, що ？ пов'язаними з традиц？ями укра？нського соц？уму. Поступово форму？ться культурно-цив？л？зац？йний тип ？нерадянських？ людей: молодих управл？нц？в, як？ пройшли школу зах？дного б？знесу, власне в？тчизняний ？нновац？йний б？знес, нове чиновництво тощо [Див., напр.: 3]. За суто формальними показниками демократизац？？, постреволюц？йна Укра？на демонстру？ обнад？йливу динам？ку. М？жнародн？ експерти зазначають, що уряд не п？дда？ цензур？ приватний сектор ЗМ？, але рег？ональн？ та м？сцев？ держадм？н？страц？？ д？ють як кер？вники численних газет та телеканал？в ？, таким чином, впливають на редакц？йну пол？тику.
Завдяки д？яльност？ актив？ст？в громадянського сусп？льства, третього сектору та ЗМ？, у фундамент пол？тично？ ？дентичност？ укра？нц？в закладаються ц？нност？ горизонтально？ ？дентиф？кац？？ член？в ？диного сусп？льного орган？зму. Ця нова ？дентитарна система, спираючись на традиц？？ укра？нського народу та в？дображуючи реал？？ ？ виклики пост？ндустр？ального св？ту, створю？ структурн？ та культурн？ умови для виникнення кооперативних ефект？в вза？мод？？ людей та ？нститут？в, як？, в свою чергу, закладають необх？дне п？д？рунтя для подальшо？ демократизац？？ кра？ни, незважаючи на дуже складн？ економ？чн？ ？ соц？ально-пол？тичн？ умови як внутр？шнього, так ？ зовн？шнього плану.
Сл？д зазначити, що демократичний транзит, що зд？йснювався в Укра？н？ за процедурним сценар？？м, ще, безумовно, не завершений. В？тчизняна пол？т？я, з р？зним ступенем ефективност？, зд？йснила запозичення основних ？нститут？в та процедур демократичного режиму, максимально наблизившись до формально？ в？дпов？дност？ основн？м параметрам проекту Сучасност？. Прийнявши за основу так звану методолог？ю ？воронки причинност？？, можна з певною долею в？рог？дност？ прогнозувати, що наступн？ етапи процесу модерн？зац？？ кра？ни приводитимуть до послаблення впливу переважно екзогенних макропол？тичних чинник？в демократизац？？ та носитимуть ？внутр？шньо демократичний？ характер, в？дображуючи поступову ？нтеграц？ю ц？нн？сного коду демократизму до структур масово？ та ел？тарно？ св？домост？.
Так, як вже продемонстрував досв？д ряду кра？н демократичного транзиту, зд？йснюваного за процедурним сценар？？м, ц？ кра？ни приречен？ реал？зувати не один, а два посл？довних переходи. Сутн？сть першого поляга？ у здеб？льшого некритичному запозиченн？ демократичних структур та ？нститут？в п？д впливом зовн？шньопол？тично？ кон'юнктури. Зм？стом другого переходу ？ консол？дац？я ц？нностей та норм народоправства, ？хн？ засво？ння (адаптац？я) св？дом？стю ？ндив？дуальних та колективних актор？в сусп？льно-пол？тично？ вза？мод？？, яка розгорта？ться в межах конкретно？ територ？ально？ пол？т？？. Внасл？док другого, ？внутр？шнього транзиту？, сп？льнота отриму？ загальну для вс？х ？？ представник？в ц？нн？сно-？нструментальну систему комун？кац？？, а ？？ функц？онування поста？ як сво？р？дний дискурс зац？кавлених та компетентних громадян, що мають п？д сво？м контролем пол？тичний порядок денний та беруть участь в обговоренн？ найб？льш актуальних питань сусп？льного життя. Таке розум？ння демократ？？ ？ одночасно ？ традиц？йним (б？ля виток？в ？？ комун？кативно？ теор？？ стояв давньогрецький ф？лософ Аристотель), ？ модерним (сво？ друге народження теор？я набула у творах представник？в дискурсивно？ школи пол？тично？ ф？лософ？？ (К.-О. Апель, Ю. Хабермас) та у модел？ пол？арх？？ Р. А. Даля). Евристична ц？нн？сть такого погляду на демократ？ю поляга？ ще й в тому, що в？н да？ авторов？ реальну змогу застосувати пор？вняно нову для пол？толог？？ методику, запозичену з？ структурно？ л？нгв？стики ？, таким чином, ввести до суто гуман？тарного досл？дження елементи к？льк？сного та як？сного анал？з？в з можлив？стю математично？ вериф？кац？？.
Прийняття дискурсивно？ парадигми обумовлю？ тлумачення демократ？？ як сукупност？ посередницьких практик, що зд？йснюються ？ндив？дуальними та колективними суб'？ктами у визначеному ц？нн？сному простор？ за допомогою стандартизовано？ комун？кативно？ системи, результатами чого постають лег？тимац？я влади правлячого класу та набуття вс？ма акторами вза？мод？？ певних р？зновид？в соц？ально？ ？дентичност？.
Зазначений п？дх？д перетворю？ на акс？оматичне твердження про залежн？сть ？снування будь-якого соц？уму не лише в？д способу ви-робництва та р？вня розвитку його матер？ально？ ？нфраструктури. Чимале значення для нього ма？ ？ наявн？сть ？диного символ？чного простору, що форму？ться вс？？ю системою духовно？ культури як зас？б ？нтеграц？？ громадян та подолання тенденц？？ до ентроп？？. Важливим ？ й той факт, що сусп？льно-пол？тичний дискурс, який розгорта？ться всередин？ символ？чного простору, може сутт？во в？др？знятися у р？зних нац？ональних сп？льнот, завдяки акцентуац？？ на тих чи ？нших фундаментальних ц？нностях. Таким чином виникають ？Великий？ та ？Малий？ стил？ пол？тики.
？Великий стиль？ б？льш притаманний традиц？онал？стським та ？деократичним режимам. В першому випадку його осереддям постають сакральн？ ц？нност？ минувшини, що виступають чи не ？диними зразками для вир？шення сучасних проблем та планування майбутнього. У другому випадку, навпаки, робиться наголос на ？деал？зованому майбутньому, сусп？льству нав'язуються ？мперативи практично？ реал？зац？？ абстрактно сконструйованих моделей розвитку. Але, у будь-якому раз？, агентом ？ндоктринац？？ виступа？ пол？тична ел？та, яка власне й контролю？ процес сусп？льно-пол？тично？ комун？кац？？.
Що ж до ？Малого стилю？, то в？н повн？стю ор？？нтований на утил？тарн？ ц？нност？ та проблеми. Центральним елементом дискус？？ тут виступа？ людина та ？？ природн？ права й обов'язки. Мова опису колективного досв？ду, яка створю？ться в межах цього стилю пол？тики, ？ релевантною не лише для вир？шення ？деолого-конструктив？стських завдань, але й для соц？ально？ практики. Цей дискурс ма？ евристичну ц？нн？сть та водночас встановлю？ горизонт практично？ д？？ в сфер？ вир？шення загальнозначущих завдань. В？н б？льш чи менш адекватно опису？ опц？？ колективно？ д？？ та ？ сум？сним з реальним досв？дом людей [4]. Враховуючи це, ？Малий стиль？ традиц？йно пов'язують переважно з демократичними соц？умами, а його п？д？рунтям вважають актив？стський тип культури громадян. За таких умов пол？тичн？й ел？т？ начебто в？дводиться роль одного з пом？ж ？нших суб'？кт？в сусп？льного дискурсу й вона поста？ лише як primus alter pares.
Загалом, погоджуючись з основними критер？ями ？Малого стилю？ пол？тики, автор статт？ все ж таки ма？ п？дстави вважати, що, принаймн？, остання теза ？ переб？льшенням ？ не в？дпов？да？ реал？ям. Сучасн？ досл？дження особливостей пол？тично？ культури громадян кра？н ？традиц？йно？ демократ？？？ п？дтвердили той факт, що актив？стсько？ культури у ？чистому вигляд？？ не ？сну？, а модель пол？тично？ активност？ громадян явля？ собою м？кст традиц？онал？стських та модерн？стських ц？нностей та ？мператив？в д？яльност？. Кр？м того, пост？йна заклопотан？сть громадян повсякденними проблемами не лише залиша？ пол？тичн？й ел？т？ широкий прост？р для д？яльност？, але й нада？ ？й можлив？сть в？д？гравати пров？дну роль в орган？зац？？ процес？в пол？тично？ комун？кац？？ [5, с. 123].
Лог？ка д？й демократичних ел？т, як？ ？ сьогодн？ мислять у парадигм？ настанов доби Просв？тництва, проста : ключовим чинником, що уможливлю？ ？снування демократ？？, ？ надання масам гарант？？ збереження ？хн？х громадянських прав ？, таким чином, забезпечення ？дност？ колективно？ ？дентичност？ ？сво？？ сп？льноти？. Але практика переконливо св？дчить на користь того, що зовн？шн？ п？дкорення мас та ？хня готовн？сть виконувати закони, не скасову？ важлив？сть наявност？ певних форм внутр？шнього самоототожнення громадян з державою та сусп？льством, що ？ визнача？ ？снування власне демократичного соц？уму. Як ？ будь-яка ？нша форма соц？альност？, демократичне сусп？льство потребу？ у власн？й ？м？фолог？чн？й традиц？？？, певному арсенал？ створення, збер？гання та зб？льшення символ？чного кап？талу. Останн？й, в свою чергу, доц？льно розглядати як сукупн？сть знань та символ？в, поширених у даному сусп？льств？. Вс？ ц？ комун？кативн？ ресурси накопичуються з плином часу й матер？ал？зуються в дискурсах та колективних д？ях по в？дношенню до зм？стовних знак？в, у сприйнятт？ конкретних ？сторичних под？й, концепц？ях ？ теоретичних конструкц？ях щодо сп？льних д？й у вим？р？ внутр？шньо？ та зовн？шньо？ пол？тики [6, с. 100].
Ординарним засобом формуванням цього сп？льного символ？чного п？дгрунтя сусп？льно-пол？тичного дискурсу ？ процес пол？тично？ соц？ал？зац？？ молод？ з притаманною йому ？нфраструктурою. Проте, як зазнача？ Г. Алмонд, формальне навчання не може бути адекватним зам？нювачем часу в план？ створення компонент？в громадянсько？ культури. Це зауваження ста？ ще б？льш актуальним в умовах, аналог？чним укра？нським, коли канали соц？ал？зац？？ ？снують в сусп？льн？й систем？ з в？дчутно вираженими ознаками субкультурного розмежування. Враховуючи той факт, що в умовах сучасного св？ту така культурна гомогенн？сть ？ радше виключенням, н？ж загальним правилом, вир？шення проблеми створення громадянсько？ пол？тично？ ？дентичност？ ？ндив？д？в, з притаманною для не？ емоц？йною прихильн？стю до системи в ц？лому, потребу？ пошуку ？нших канал？в загальнонац？онально？ комун？кац？？ [7, с. 132-133]. Найчаст？ше, нав？ть у сусп？льствах, як？ зазнають радикально？ ？нновац？йно？ трансформац？？, таким ун？версальним кана-лом передач？ ？нформац？？ виступа？ саме Традиц？я, за допомогою яко？ соц？ум дола？ р？зноман？тн？ партикуляризми та локал？зми, формуючи сп？льний етос для вс？х учасник？в пол？тично？ вза？мод？？.
Внутр？шня природа Традиц？？ обумовлю？ ретроспективн？сть тих стратег？й налагодження соц？ально？ комун？кац？？, що пропонуються нею представникам р？зних субкультур. Найчаст？ше, вс？ ц？ стратег？？ будуються навколо вшанування певних знаменних ？сторичних под？й, в？дзначення сп？льних свят, зд？йснення ритуальних д？й тощо. Зазвичай вони, включен？ до сучасного контексту, дають можлив？сть вийти за меж？ профес？йних, рег？ональних, конфес？йних та в？кових сп？льнот, ？посвятивши？ ？хн？х представник？в у громадянство ？ лег？тимувавши панування ？диного соц？уму на даних теренах. Важливо пам'ятати, що сприйняття цього сп？льного ？тексту？ (дискурсу), який форму？ в нос？？в р？зних субкультур емоц？йне в？дчуття ？дност？ та сп？впричетност？ до нац？онально？ справи, залежить не лише в？д його безпосереднього зм？сту, але й в？д контексту, в якому цей текст ？сну？ й оц？ню？ться. В？дтак, виника？ нагальна потреба у пост？йному ？нтелектуальному забезпеченн？ належних умов ？нтерпретац？？ зм？сту дискурсивних практик, ？хнього тлумачення та адаптац？？ до особливостей св？домост？ представник？в р？зних груп населення. За таких умов, будь-яка демократична сп？льнота поста？ як ？проект？, стаб？льн？сть чи нестаб？льн？сть якого значною м？рою детерм？нуються комплексом трьох чинник？в: 1) ц？нностями, як？ спов？ду？ пол？тична ел？та, 2) м？рою сп？впад？ння ц？нностей ел？ти з ц？нностями широких к？л населення (ц？нн？сний резонанс), 3) ефективн？стю д？яльност？ ？нтелектуал？в, як посередник？в м？ж першим та другим суб'？ктами процес？в демократизац？？ [8, с. 130; 9, с. 4-26].
Негативним прикладом, який п？дтверджу？ наведену вище законом？рн？сть, ？ специф？ка пол？тично？ комун？кац？？ в кра？нах, що переживають процеси наздогоняючо？ модерн？зац？？ та демократизац？？. За умов швидкоплинного реформування ？нституц？йно？ ？нфраструктури сусп？льства, природно？ консервативност？ його системи пол？тично？ сц？ал？зац？？ та розгубленост？ ？нтелектуал？в, як？ не встигли адаптуватися до нових реал？й, виявля？ться, що модерн？стськ？ налаштован？ ел？ти та традиц？онал？стське населення розмовляють ？р？зними мовами？. Ц？нн？сний дисонанс основних актор？в пол？тично？ комун？кац？？, у сукупност？ з масштабними економ？чними негараздами, як？ зазвичай супроводжують процеси модерн？зац？？, досить часто викликають явище ？кризи рац？ональност？？ та сприяють процесам арха？зац？？ сусп？льно-пол？тичного дискурсу. Окр？м зазначених об'？ктивних чинник？в, катал？затором процесу арха？зац？？ поста？ й суб'？ктивне бажання правлячих ел？т в？днайти нов？ джерела для лег？тимац？？ сво？？ влади та п？дтвердження прив？лейованого статусу.
Найв？дчутн？шими ознаками сусп？льства, яке пережива？ процеси арха？зац？？, ？ порушення принцип？в св？тськост？ державно？ пол？тики ？ пол？тичного дискурсу, зростання ретроспективних елемент？в у лег？тимац？？ владних ？нституц？й та окремих л？дер？в, дистроф？я ？деолог？？ парт？й ？, нарешт？, персон？ф？кац？я пол？тики в ц？лому.
На жаль, все б？льше приклад？в арха？зац？？ демонстру？ й Укра？на. Модерн？стський оптим？зм початку 1990-х рок？в, який значно вщух наприк？нц？ минулого десятил？ття та, здавалося б, був реан？мований п？д час под？й Помаранчево？ революц？？ 2004 р., поступово зм？нився ментальним реверсом громадян кра？ни в б？к традиц？онал？стських моделей орган？зац？？ сусп？льно-пол？тично？ вза？мод？？. Окр？м суто об'？ктивних причин цього феномену, сл？д назвати ？ причини суб'？ктивн？, безпосередньо пов'язан？ з ц？нн？сним кодом основних актор？в процес？в модерн？зац？？ та демократизац？？. Зм？на основних пол？тичних актор？в на початок 2014 року внесла сутт？в？ зм？ни в цей процес, але, на великий жаль, во？нн？ д？？, анекс？я Криму та спроби розколу кра？ни не в？д？грають позитивну роль у процес？ подальшо？ демократизац？？ кра？ни за ？вропейським креативним сценар？？м, с урахуванням специф？ки власно？ Сучасност？.
Б？бл？ограф？чний список
1. Мальковская И. А. Глобализация и транскультурный вызов незападного мира / И. А. Мальковская // Социс. - 2005. - № 12. - С. 3-13.
2. Ачкасов В. А. Россия как разрушающееся традиционное общество / В. А. Ачкасов // Полис. - 2011. - № 3. - С. 83-92.
3. Motyl A. Democracy is alive in Ukraine [Електронний ресурс] / A. Motyl. - Режим доступу: http://www.opendemocracy.net/ democracy-ukraine/alive_2822.jsp.
4. Кильдюшов О. Мотивы, ресурсы и конструктивные особенности модели ？Евроукраина？. Дилемма культурного проектирования прагматика vs. Идеология [Електронний ресурс] / О. Кильдюшов // Политический класс - Режим доступу: http://politklass.ru/cgi-bin/ issue.pl?id=837
5. Алмонд Г. А., Верба С. Гражданская культура и стабильность демократии / Г.А. Алмонд, С. Верба // Полис. - 2002. - № 4. - С. 122-135.
6. Стегний А. Рег？ональний фактор розвитку пол？тично？ культури населення Укра？ни / А. Стегний // Соц？олог？я: теор？я, методи, маркетинг. - 2005. - № 3. - С. 94-122.
7. Алмонд Г. А., Верба С. Вказ. стаття.
8. Проскур？на О. Пол？тико-культурний вим？р Донбаського рег？ону / О. Проскур？на // Пол？тичний менеджмент. - 2007. - № 1. - С. 127-135.
9. Nagornyak T. State and society in the context of Ukrainian events late 2013-early 2014 / T. Nagornyak // Evropsky politicky a pravni diskurz. Svazek 1. 4 vydani, 2014. - P. 4-26.
Размещено на Allbest.ru
...