Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
ДВНЗ ？Ужгородський нац？ональний ун？верситет？
？Арабська весна？: модел？ демократичних перетворень в кра？нах П？вн？чно？ Африки та Близького Сходу
Кухта В.В.
Анотац？я
В статт？ на основ？ анал？зу наукових джерел розкрито суть та визначено вектори поширення насл？дк？в ？арабсько？ весни？ на територ？？ кра？н П？вн？чно？ Африки та Близького Сходу. Оц？нено вплив м？жнародних чинник？в на зародження досл？джуваного пол？тичного феномена й аргументовано детерм？нован？сть революц？йних настро？в внутр？шн？ми чинниками розвитку кра？н П？вн？чно？ Африки й Близького Сходу. Визначено роль л？дер？в та опозиц？йних сил на переб？г та результати ？арабсько？ весни？. Охарактеризовано законом？рност？ ？ принципи демократичних перетворень у постколон？альних кра？нах. Наведено аргументи п？дтримки ？арабсько？ весни？ з боку США й окреслено оч？куван？ позитивн？ модел？ демократичних перетворень у рег？он？. Зд？йснено проекц？ю оч？куваних моделей демократичних трансформац？й на окрем？ територ？？ Африканського континенту. Сформульовано висновки щодо причин провалу екстраполяц？？ ？кольорових революц？й？ з？ Сх？дно？ ？вропи в кра？ни П？вн？чно？ Африки й Близького Сходу.
Ключов？ слова: арабська весна, Близький та Середн？й Сх？д, екстраполяц？я ？кольорових революц？й？, демократичний транзит, модел？ демократичних перетворень.
？ARAB SPRING？: MODELS OF DEMOCRATIC TRANSFORMATION IN NORTH AFRICA AND THE MIDDLE EAST
Summary
The article deals with the analysis of the socio-political processes of the so-called ？Arab Spring？, which began in Tunisia and spread to the countries of North Africa and the Middle East. The relevance of the topic is conditioned by the expected positive results of the extrapolation of ？color revolutions？ from Eastern Europe and their spread in the form of models of democratic change in the Arab world. The purpose of the article is to project the expected patterns of democratic change in North Africa and the Middle East as a consequence of the ？Arab Spring？ phenomenon. The content of the article covers several interrelated aspects of the problem under investigation: clarifying the essence of the basic concept and setting the limits of its dissemination; identifying major areas of democratic change in the Arab world as a result of revolutionary events; argumentation of the expected positive consequences of extrapolation of ？color revolutions？ in the context of democratic transformations; an analysis of the reasons for the unjustified expectations of democratic transit from Eastern Europe to the countries of North Africa and the Middle East. The influence of international factors on the origin of the political phenomenon under study is estimated. The patterns and principles of democratic change in post-colonial countries are characterized. The arguments of support for the ？Arab Spring？ by the USA and the expected positive models of democratic transformation in the region are outlined. Projections of the expected models of democratic transformations have been carried out on selected territories of the African continent. The conclusions on the reasons for the failure of the extrapolation of ？color revolutions？ from Eastern Europe to the countries of North Africa and the Middle East have been formulated. In particular, unsuccessful attempts to implement the ？Arab Spring？ scenario include Islamist protests in Jordan and Morocco, which ended in limited democratization. And the post-revolutionary Libya, Egypt Yemen, Tunisia, fragmenting into a failed state under Sharia law, proved the inability of democracy and the model of a parliamentary republic for the Middle East. Keywords: Arab Spring, Near and Middle East, extrapolation of ？color revolutions？, democratic transit, models of democratic transformations.
Постановка проблеми
Соц？ально-пол？тичн？ процеси арабсько？ весни, що в грудн？ 2010 року розпочалися в Тун？с？ й в？дтак поширилися на ？нш？ кра？ни П？вн？чно？ Африки та Близького Сходу, й дос？ залишаються актуальними для досл？дження як позитивних, так ？ негативних насл？дк？в для вказаних кра？н.
Окр？м того, пор？вняльний анал？з феномена арабсько？ весни та його прояв？в вийшов за меж？ означеного рег？ону, в чому й поляга？ пост？йний ？нтерес науковц？в до досл？джувано？ проблеми. Особливе зац？кавлення виклика？ питання оч？куваних позитивних насл？дк？в екстраполяц？？ так званих ？кольорових революц？й？ з？ Сх？дно？ ？вропи на територ？ю П？вн？чно？ Африки й Близького Сходу та ？х поширення у вигляд？ моделей демократичних перетворень в арабському св？т？.
Анал？з останн？х досл？джень ？ публ？кац？й
арабська весна революц？йний
В？домий л？ванський письменник ？ пол？толог Фуад Аджам？ назива？ под？？ 2011 р. трет？м пробудженням в нов？тн？й ？стор？？ арабського св？ту, яке стало наст？льки ？похмурим ？ жахливим？, що населення арабських кра？н було готове до будь- яких зм？н.
Под？？ ？арабсько？ весни？ стали предметом наукових розв？док ц？лого ряду вчених. Р？зн？ аспекти досл？джувано？ проблеми розглядаються в працях М. В？дясово？, Е. Галк？но？, В. Долгова (демократичн？ перспективи тун？сько？ революц？？), Г. ？ршина (м？жнародн？ чинники арабсько？ весни), М. Будагянца, А. Василь？ва (насл？дки й поширення тун？ських революц？йних под？й на територ？？ П？вн？чно？ Африки). В досл？дженнях Мельянцева основна увага зосереджена на тих насл？дках арабсько？ весни, як？ спровокували поглиблення кризових явищ у соц？альн？й, економ？чн？й та ？нших сферах житт？д？яльност？ арабського св？ту. Приблизно в такому ж ракурс？ насл？дки арабсько？ весни як негативн？ анал？зу？ Гант？нгтон, стверджуючи, що демократ？я не придатна для б？дних кра？н.
Однак у працях М. Ям？на та ？нших в？днаходимо коректне заперечення ц？？？ тези. Вони вважають, що економ？чне становище, культурн？ та рел？г？йн？ традиц？？ не ？ вир？шальними чинниками творення й утвердження демократичних сусп？льних засад. Найважлив？шою, на ？х думку, ？ наявн？сть сильного л？дера з твердими демократичними переконаннями. Зв？сно, можна погодитися ？ з першою, ？ з другою тезами, однак реальна практика утвердження демократ？？ в р？зних кра？нах Африканського континенту наст？льки неоднозначна, що неможливо досягти певно？ однозначност？. Наприклад, В. Наумк？н та Л. Ф？тун？ вказують на наявн？сть специф？чних особливостей розвитку кра？н арабського св？ту, як？ ？розбудив？ до протесту комплекс пол？тичних, економ？чних ？ соц？альних проблем, а точн？ше -- глибокий кризовий стан указаних сфер.
В розкритт？ теми нашого досл？дження спира？мося також на прац？ А. Крилова, А. Тор？на, А. Федорченка, в яких поданий анал？з демократичних перспектив, започаткованих арабською весною, та ？х проекц？я на кра？ни П？вн？чно？ Африки та Близького Сходу.
Зважаючи на неоднозначн？сть у визначенн？ причин, результат？в, а також ？н？ц？атор？в досл？джуваних под？й, що представлен？ в анал？тичних розв？дках учених, анал？з трансформац？йних процес？в в арабському св？т？ варто анал？зувати з позиц？？ комплексного п？дходу, що, на нашу думку, буде сприяти б？льш ц？л？сному й адекватному розум？нню феномен？в ？арабсько？ весни？.
Вид？лення не вир？шених ран？ше частин загально？ проблеми. В межах розкриття досл？джувано？ теми виокремлю？мо к？лька вза？мопов'язаних аспект？в загально？ проблеми: уточнення зм？сту базового поняття ？ встановлення меж його поширення; визначення основних напрям？в демократичних перетворень в кра？нах арабського св？ту; аргументац？я оч？куваних позитивних насл？дк？в екстраполяц？？ ？кольорових революц？й？ в контекст？ демократичних перетворень; анал？з причин невиправданих оч？кувань демократичного транзиту з？ Сх？дно？ ？вропи в кра？ни П？вн？чно？ Африки та Близького Сходу.
Мета статт？ -- на основ？ анал？зу базового поняття зд？йснити проекц？ю оч？куваних моделей демократичних перетворень на територ？？ П？вн？чно？ Африки та Близького Сходу.
Виклад основного матер？алу
Насамперед зазначимо, що ？арабська весна？, за оц？нками досл？дник？в, будучи на перший погляд лише елементом внутр？шн？х трансформац？й низки корумпованих авторитарних режим？в, насправд？ стала чи не найголовн？шою под？？ю, що докор？нним чином зм？нила л？дерську структуру та безпековий кл？мат всього Близького та Середнього Сходу [2; 5; 10].
Водночас зауважимо, що з метою уникнення географ？чно？ абсолютизац？？ терм？ну ？арабська весна？ на кшталт тих казус？в, як деяк？ укра？нськ？ засоби масово？ ？нформац？？ проводять аналог？ю ？ називають наш？ революц？йн？ под？？ ？？ типовим проявом, вважа？мо за необх？дне визначити б？льш- менш ч？тк？ меж？ даного поняття, виходячи з основного зм？сту й ？територ？ального поширення？.
На основ？ анал？зу наукових джерел [1; 2; 3; 5; 9] п？д процесами ？арабсько？ весни？ на П？вноч？ Африки (рег？он Магрибу) та Близькому Сход？ (фактично на Арав？йському п？востров？) сл？д розум？ти:
— другу Жасминову революц？ю в Тун？с？, що почалася 17 грудня 2010 р. ？з самоспалення овочевого торговця Мухамеда Буаз？з？, а зак？нчилася 14 с？чня 2011-го втечею в Сауд？вську Арав？ю Президента З？н аль-Аб？д？на бен Ал？, що правив з час？в першо？ революц？？ 1987 р.;
— ？Тв？ттер-революц？ю？ на площ？ Тахр？р в Ка？р？, що завершилася в лютому 2011 р. переходом арм？？ на б？к протестувальник？в, припиненням 30-р？чно？ диктатури Хосн？ Мубарака та створенням тимчасового уряду в？йськових на чол？ з маршалом Хусейном Тантав？;
— громадянську в？йну в Л？в？？ м？ж зах？дною Трипол？тан？？ю як базовим рег？оном Муамара Каддаф？ та ？слам？стами з К？рена？ки з центром у Бенгаз？, що завершилася перемогою Перех？дно？ нац？онально？ ради та вбивством полковника;
— соц？альн？ протести в ？мен？, як？ сп？впали з виступами ？Аль-Ка？ди Арав？йського п？вострова？, ши？тським повстанням, сепаратистськими заколотами в п？вденному нафтоносному рег？он？ кра？ни та завершилися штурмом президентського палацу Ал？ Абдалли Салеха (правив незм？нно з моменту об'？днання в 1990 р.), що вт？к на л？кування до Сауд？всько？ Арав？？, а 23 листопада 2011 р. п？дписав в Ер-Р？яд？ угоду про здачу влади на користь в？це- президента Абд Рабо Мансура Хад？;
— лютневе 2011 р. повстання ши？тсько？ б？льшост？ (85% населення) на Перлинов？й площ？ в Манам？ проти правлячо？ сун？тсько？ родини аль- Хал？фа, жорстоко придушене внасл？док введення на Бахрейн збройних сил Сауд？всько？ Арав？？;
— перманентн？ виступи сун？тсько？ б？льшост？ проти режиму Башара аль-Асада в Сир？？, що представля？ ши？тсько-алав？тську меншину, та, як насл？док, -- повноц？нна громадянська в？йна за участю створених США, Туреччиною й ？нафтовими монарх？ями？ ？слам？стських радикальних терористичних угруповань.
Кр？м того, зазначимо, що при розгляд？ трансформац？йних процес？в в арабському св？т？ керу？мося комплексним п？дходом, який передбача？ репрезентац？ю загальних особливостей пол？тичних режим？в у р？зних кра？нах означеного рег？ону для б？льш повного розум？ння ？х функц？онування в межах глобальних пол？тичних перетворень.
До неусп？шних спроб реал？зувати сценар？？ ？арабсько？ весни？ варто в？днести масов？ протести ？слам？ст？в у дуал？стичних монарх？ях Йордан？？ та Марокко, що завершилися обмеженою демократизац？？ю, яка не т？льки не виправдала оч？кувань, натом？сть зм？цнила корол？вську владу та посприяла створенню в них, як вважають на Заход？, режим？в ？арабсько？ осен？？.
Наведений анал？з спонука？ до розширення поняття ？арабська весна？ аж до можливост？ позначати ним будь-як？ под？？ за умов в？дпов？дност？ двом критер？ям:
а) приналежн？сть до арабського св？ту;
б) наявн？сть протестних рух？в за повалення корумпованих геронтократ？й в пер？од весни -- л？та 2011 р.
Варто п？дкреслити, що ？арабська весна？, яка з самого початку була вт？ленням американських план？в щодо створення ？Великого (Розширеного) Близького Сходу？, мала на мет？ перекро？ти карту цього надзвичайно конфл？ктогенного рег？ону та шляхом його ？балкан？зац？？？ позбавити впливових рег？ональних л？дер？в Л？в？？, ？гипту та Сир？？ пров？дних позиц？й [2]. Законом？рним поста？ питання щодо мотивац？？ США в цих под？ях. В якост？ в？дпов？д？ на нього окреслимо три аспекти.
По-перше, виключення названих кра？н з близькосх？дно？ л？дерсько？ структури означа？ неодм？нне посилення головних американських союзник？в у рег？он？, включаючи ？зра？ль та ？нафтов？ монарх？？？ Персько？ затоки.
По-друге, США як потужний ？мпортер енергонос？？в у св？т？ дуже зац？кавлен？ в зниженн？ св？тових ц？н на нафту й газ. А вийти з п？сляреволюц？йно？ економ？чно？ кризи та зд？йснити постконфл？ктну в？дбудову тр？ада названих, дуже багатих на нафту кра？н, не зможе в ？нший спос？б, ан？ж кинути на св？товий ринок велику к？льк？сть додаткових обсяг？в енергонос？？в, як？ неодм？нно знизять св？тову ц？ну. Правда, поки що згаданий спос？б не реал？зу？ться в достатн？й м？р？, позаяк громадянське протистояння в ус？х трьох кра？нах ще трива？.
По-трет？, США спод？валися, що п？дтримка ？сламських фундаментал？ст？в, насамперед ？Аль- Ка？ди ？сламського Магрибу？ (АК？М), що була основною ударною силою л？в？йсько？ опозиц？？ та п？сля повалення Х. Мубарака повернулася на п？вдень ？гипту та ？Брат？в-мусульман？ (загалом ？слам？сти, представлен？ як пол？тичними рухами, так ？ терористами, були головною соц？альною базою вс？х процес？в ？арабсько？ весни？, оск？льки на момент революц？йних под？й виявилися ？диною орган？зованою пол？тичною опозиц？？ю) зробить у майбутньому ц？ сили лояльними до Вашингтону на знак вдячност？ за прих？д до влади [4].
Ц？кавими для досл？дник？в видаються докази п？дтримки ？арабсько？ весни？ з боку США, ц？лком очевидними з-пом？ж яких ？ наступн？:
а) б？льша частина протест？в була орган？зована внасл？док координац？？ д？й ？х учасник？в в американських соц？альних мережах;
б) Вашингтон одразу визнав нов？ сили, що прийшли до керма управл？ння, тимчасовою законною владою попри те, що у вс？х випадках мова йшла про де-юре нелег？тимн？ уряди (чого, наприклад, не було зроблено стосовно головно？ бази 5-го флоту в рег？он？ -- Бахрейну, де також в？дбулося революц？йне повстання, чи проаме- рикансько？ Сауд？всько？ Арав？？, де на фон？ арабських революц？й збунтувався ши？тський сх？д);
в) ключову роль у ф？нансуванн？ збройно？ фун- даментал？стсько？ опозиц？？ спершу в Л？в？？ [8], а нараз？ в Сир？？ в？д？грають проамериканськ？ кра？ни (Сауд？вська Арав？я, Катар та Франц？я) [6; 7].
Однак ряд досл？дник？в зазнача？, що нам？ри США виявилися прямо протилежними до реальних насл？дк？в ？арабсько？ весни？, тобто оч？кування не виправдалися. Найб？льш катастроф？чним для всього Близького Сходу та Африки результатом стала поява нових структурних загроз для безпеки внасл？док загострення розгодованого зах？дними союзниками для боротьби з неслухняними режимами тероризму та початку широкомасштабно？ хвил？ ？слам？зац？？. Адже секулярн？ режими ？гипту, Тун？су, Сир？？ та Л？в？？, що сам？ боролися з власною ？сламською опозиц？？ю, робили все, щоб цьому запоб？гти [8; 9; 10]. Наприклад, Каддаф？, на голову якого протягом усього правл？ння полювали ？Хезболла？, ？сламський рух опору -- Харакат аль-мукавама аль-？слам？йя (ХАМАС) -- та ？？гипетський ？сламський джихад？, п？дтримував не？сламськ？ чи секулярн？ анти？сламськ？ рухи по вс？й Африц？: християнських дарфурських повстанц？в та християнську арм？ю Дж. Гаранга; кочовик？в тубу, що проживають на п？вдн？ Л？в？？ та п？вноч？ Чаду та не дозволяли Баширу проголосити ？сламську республ？ку в Нджамен？; уряд Мо- гад？шо та Еф？оп？ю в боротьб？ проти ？Джамат- аш-Шабааб？ (в Сомал？); уряди Алжиру, Мал？ та Н？геру проти АК？М та налаштовував на цю боротьбу туарег？в, для яких створив за зразком французького Панафриканський лег？он та надавав безл？ч п？льг. Тому не випадково, що слова полковника -- ？Без мо？х крок？в Аль-Ка？да прийде в Африку ？ пануватиме в？д Мавритан？？ до Суецу？ -- п？сля його вбивства повн？стю справдилися. Можна припустити, що американц？ та французи сам？ пожалкували про те, що зробили головною ударною силою в？йни проти Каддаф？ АК？М, бойовики яко？ ？з нат？вськими зен？тно-ракетними комплексами втекли на п？вн？ч Мал？, пересл？дуючи найв？рн？ших соратник？в полковника, туарег？в, змусили ？х перейти на св？й б？к та створили де-факто свою державу за законами шар？ату [2]. М？ж тим, як ？ в Афган？стан？, вони повернули надану ？м зброю проти ？？ ж власник？в: спершу в жовтн？ 2012 р. громили американське посольство в Л？в？？ та вбили посла Кр？стофера Ст？венсона, а в с？чн？ 2013 р. захопили газове родовище ？м-Аменас в Алжир？, що належало BP та Statoil, вбивши п？д час операц？？ з？ зв？льнення 38 заручник？в ？з зах？дних кра？н. Причиною цього став прих？д до влади ？слам？ст？в у вс？х трьох кра？нах за п？дсумками ？арабсько？ весни？, що ？диними в авторитарних кра？нах спромоглися зберегти позиц？？ [3]. Адже диктатори могли знищити будь-яку опозиц？йну парт？ю, проте аж н？як не рел？г？йну св？дом？сть, актив？зац？я яко？ в пер？од ？арабсько？ весни？ ？ реан？мувала так？ орган？зац？？, як ？Бра- ти-мусульмани？ в ？гипт？, ？Ен-Нахда？ (Парт？я в？дродження) в Тун？с？ та суф？йський рел？г？йно- пол？тичний орден ас-Сенус？йя в Л？в？？ [8]. Характерно, що деяк？ з них в？дкрито п？дтримували терористичн？ рухи. Так, президент ？гипту, обраний внасл？док орган？зованих в？йськовими вибор？в, Мохамед Мурс？ амн？стував ус？ ？сламськ？ орган？зац？？, в тому числ？ ？？гипетський ？сламський джихад？, що в 1995 р. вчинив замах на Мубарака в Адд？с-Абеб？, в？дкрив коридор Синай -- Сектор Гази для переховування в？д ？зра？льсько？ арм？？ та створення де-факто опорних баз ХАМАС, надав палестинцям ？з Сектору ？гипетське громадянство, а в 2012 р. нав？ть прийняв Конституц？ю, що допускала застосування шар？ату. У 2013 р. норми шар？ату проголосив юридично обов'язковими ？ уряд Л？в？？, зокрема закят (рел？г？йний податок), заборону брати й давати в？дсотки (р？бба) та покарання за крад？жку чи розб？й у форм？ ампутац？？ руки [1; 8].
Такий розвиток под？й змусив США дати задн？й х？д, в？дмовившись в？д стратег？？ демократизац？？ Близького Сходу та повернувшись до п？дтримки диктаторських, проте секулярних, хоч ？ не проамериканських, проте б？льш-менш лояльних пол？тичних режим？в. Св？дченням цього ？ п？дтримка Вашингтоном як ？гипетського перевороту 3 липня 2013 р., коли в？йськов？ заарештували Мурс？ та жорстко придушили виступи ？Брат？в-мусульман？, так ？ найб？льших з час？в революц？？ протест？в секулярист？в у Тун？с？ вл？тку минулого року п？сля вбивства опозиц？йного пол？тика Чокр？ Бела？да. Попри, здавалося б, неминуч？сть ？нтервенц？？ в Сир？ю, США деякою м？рою послабили свою пол？тику щодо Асада, в？дклавши можливий момент вторгнення та, головне, -- надавши зам？сть Сауд？всько？ Арав？？ та Катару б？льш？ повноваження щодо спонсорування сир？йсько？ опозиц？？ Туреччин？, яка робить ставку не на салаф？т？в, а, наск？льки це можливо в Сир？？, -- на пом？ркован？ секулярн？ сили [6].
？люстрований вище в？дх？д в？д характерно？ для пер？оду ？арабсько？ весни？ п？дтримки фун- даментал？ст？в на користь секулярного крила поясню？ться не в останню чергу зм？ною позиц？？ ？нафтових монарх？й？, як？ недооц？нили прецедентне значення ？н？ц？йованих ними ж самими арабських революц？й для власних ет- норел？г？йних сп？льнот (вже згадан？ повстання сауд？вських ши？т？в та бунт в Бахрейн？). Так, саме Сауд？вська Арав？я в？д？грала ключову роль в орган？зац？？ ？гипетського перевороту, позаяк як тимчасовий президент Адл？ Мансур, так ？ дефакто нин？шн？й кер？вник кра？ни м？н？стр оборони Абдель Фатах ас-С？с？ працювали на в？йськово-дипломатичних посадах в Ер-Р？яд？. На цьому фон？ пада？ роль Катару, що уособлював якраз рел？г？йно-фундаментал？стський дискурс в процесах ？арабсько？ весни？ та в 2011 р., здавалося, в якост？ рег？онального л？дера випередив ус？х в Перськ？й затоц？ ？ нав？ть Сауд？вську Арав？ю [2]. Тод？ завдяки телеканалу ？Аль-Джаз？ра？, що затьмарив абсолютно вс？ ？нш？ мусульманськ？ мед？а в процес？ висв？тлення ？арабсько？ весни？, п？сля приходу до влади в？дверто прокатарських ？Брат？в-мусульман？ у ？гипт？ ？ л？в？йсько？ ПНР ця найбагатша кра？на св？ту (з точки зору ВВП на душу населення) залишила далеко позаду Ер-Р？яд. Однак переворот у ？гипт？, пад？ння популярност？ ？слам？стських режим？в Тун？су та Л？в？？, а також, головне, -- в？дсторонення Вашингтону в？д пров？дних позиц？й у Сир？？ повернули Катар в статус наздоганяючо？ Сауд？вську Арав？ю друго？ скрипки Арав？йського п？вострова. Тим б？льше, що в 2012 р. Абдала бен Абдельаз？з ас-Сауд ？н？ц？ював розгляд питання про при？днання до Ради сп？вроб？тництва арабських держав Персько？ затоки (РСАДПЗ) консервативних режим？в Марокко та Йордан？？ ？ реформування орган？зац？？. Варто наголосити, що в статутних документах GCC ч？тко закр？плено положення про те, що вс？ ？？ члени стов？дсотково повинн？ бути монарх？чними державами, а в раз？ повалення влади правлячих родин в д？ю вступа？ механ？зм колективно？ безпеки, який вимага？ збройного втручання сп？льних збройних сил для повалення нелег？тимного уряду та реставрац？？ монарх？？. При цьому за основу береться вдалий, вже згаданий нами, досв？д участ？ одн？？？ тисяч？ в？йськовослужбовц？в Сауд？всько？ Арав？？ та близько п'яти тисяч пол？цейський Об'？днаних Арабських Ем？рат？в у придушенн？ ши？тського повстання на Бахрейн？ [2]. Така ？антиреволюц？йна вакцина？ так званого ？блоку арабсько？ осен？？, як уже встигли назвати це американц？, ？ прямим антиподом курсу Катару на п？дтримку революц？йних рух？в та продовження ？арабсько？ весни？.
Висновки. Таким чином, анал？з наукових джерел дозволя？ стверджувати, що ？арабська весна？ як геопол？тичний проект США та ？нафтових монарх？й？ Персько？ затоки збанкрутувала. Першопричина вбача？ться в тому, що ？н？ц？аторам не вдалося створити привабливу ？рольову модель？, щоб в？днайти з-пом？ж решти рег？ональних гравц？в достатню к？льк？сть бажаючих стати частиною нового демократичного ？Великого Близького Сходу？. Практично вс？ постреволю- ц？йн？ кра？ни, як？ внасл？док ？арабсько？ весни？ ставали в окрем？ часов？ в？др？зки failed state, що живуть за законами шар？ату (Л？в？я, де в листопад？ 2013 року каддаф？сти викрали прем'？р- м？н？стра Ал？ З？дана та три м？сяц？ тримали на сво？й баз？ в Бен？ Вал？д？; ？гипет час？в Мурс？, коли туди повернулися Аль-Ка？да, ХАМАС та ？сламський джихад; ？мен, де справжню владу мають та ж Аль-Ка？да, ши？тська меншина та п？вденн？ плем？нн？ нафтов？ ел？ти; в Тун？с？ вже зм？нилося чотири прем'？ри та тривають секулярн？ протести), довели непридатн？сть демократ？？ та модел？ парламентсько？ республ？ки для Близького Сходу. Б？льше того, виявилося, що авторитарн？ секуляризован？ режими Бен Ал？, Мубарака, Каддаф？ та Салеха були набагато б？льш усп？шними в план？ державного буд？вництва, принаймн？ забезпечували стаб？льн？сть.
Окр？м того, спровокована ？арабською весною？ хвиля ？слам？зац？？ вдарила безпосередньо по самих авторах ц？？？ концепц？？, адже п？дтримувана американцями та французами в Л？в？？ ？Аль-Ка？да？ п？сля завершення в？йни, зокрема, розгромила американське посольство в Тр？пол？ та вбила американського посла. В результат？ захоплення алжирського родовища зах？дних компан？й загинуло 38 заручник？в. Втеча ？слам？ст？в у Мал？ й ЦАР та створення там завдяки нат？вськ？й збро？ ？терористичних м？кродер- жав？, л？кв？дувати як？ вдалося лише завдяки французьким ？нтервенц？ям, -- теж насл？док загравання Заходу в процесах ？арабсько？ весни？ з пол？тичним ？сламом.
На основ？ наведених у статт？ аргумент？в можна констатувати: спроби США екстраполювати концепц？ю ？кольорових революц？й？ з？ Сх？дно？ ？вропи на арабський св？т виявилися безусп？шними з огляду на в？дсутн？сть в б？льшост？ кра？н будь-яко？ опозиц？？, окр？м рел？г？йно？, та ц？лковиту непридатн？сть зах？дно？ модел？ демократ？？.
Список л？тератури
1. Куса ？. ？мен. Боротьба за святу землю. 2012. URL: http://mskod.com/yemen-borotba-za-svyatu-zemlyu/ (дата звернення: 25.08.2019).
2. Мануков С. Аравийский парадокс. 2013. URL: http://expert.ru/2013/07/17/aravijskij-paradoks/ (дата звернення: 12.07.2019).
3. Огест О. ？Весна？ Чорно？ Африки? Укра？нський тиждень. Св？т у 2012. Ки？в: ТОВ ？СК？МП？, 2011. С. 66-67.
4. Шипилов А. Геополитическое противостояние в сахаро-сахельском регионе. Интервенция Франции в Мали и американское военное присутствие в Нигере. 2012. URL: http://russiancouncil.ru/blogs/afrika/?id_4=310 (дата звернення: 25.08.2019).
5. Щенников В. Все ближе к демократии. Азия и Африка сегодня. 1999. № 9. С. 17-19.
6. Abdelali, Abdelkader. Wave of change in the Arab world and chances for a transition to democracy. Contemporary Arab Affairs. 2013. No. 6. Pp. 198-210. doi: 1080/17550912.2013.782718
7. Ogujiuba, Ogbonnaya & Abraham, Terfa Williams. Comparative analysis of Arab Spring determinants. African Security Review. 2013. Vol. 22. Pp. 48-52. doi: 10.1080/10246029.2013.830977
8. Sadiki, Larbi. Libya's Arab Spring: The Long Road from Revolution to Democracy. International Studies. 2012. Vol. 49. Pp. 285-314. doi: 10. 1177/0020881714534035
9. Sater J. Civil Society in the Maghreb: Lessons from the Arab Spring. In: Obadare E. (eds) The Handbook of Civil Society in Africa. Nonprofit and Civil Society Studies (An International Multidisciplinary Series). 2014. Vol. 20. Springer, New York, NY. Pp. 95-107. doi: 10.1007/978-1-4614-8262-8_7
10. Tausch, Arno. Islamism, Arab Spring and the Future of Democracy: World System and World Values Perspectives. In book: Islamism, Arab Spring, and the Future of Democracy, 2019. Springer Verlag, Wiesbaden, Germany, pp. 311-345. doi: 10.1007/978-3-319-91077-2
References
1. Kusa, I. (2012). Yemen. Borot'ba za svyatu zemlyu [Yemen. Fight for the holy ground]. URL: http://mskod.com/ yemen-borotba-za-svyatu-zemlyu/ (accessed 25.08.2019).
2. Manukov, S. (2011). Araviyskiy paradoks [Arabian Paradox]. URL: http://expert.ru/2013/07/17/aravijskij- paradoks/ (accessed 12.07.2019).
3. Ohest, O. (2011). ？Vesna？ Chornoyi Afryky? [？Spring？ of Black Africa?] Ukrainian week. The world in 2012, 66-67.
4. Shipilov, A. (2011). Geopoliticheskoye protivostoyaniye v sakharo-sakhelskom regione. Interventsiya Frantsii v Mali i amerikanskoye voyennoye prisutstviye v Nigere [The geopolitical confrontation in the Sahara-Sahel region. French intervention in Mali and the American military presence in Niger]. URL: http://russiancouncil.ru/blogs/ afrika/?id_4=310 (accessed 25.06.2019).
5. Shchennykov, V. (1999). Vse blyzhe k demokratyy [Closer to democracy]. Asia and Africa today, 9, 17-19.
6. Abdelali, Abdelkader (2013). Wave of change in the Arab world and chances for a transition to democracy. Contemporary Arab Affairs. No 6. Pp. 198-210. doi: 10.1080/10246029.2013.830977
7. Ogujiuba, Ogbonnaya & Abraham, Terfa Williams (2013). Comparative analysis of Arab Spring determinants. African Security Review. Vol. 22. Pp. 48-52. doi: 10.1080/10246029.2013.830977
8. Sadiki, Larbi (2012). Libya's Arab Spring: The Long Road from Revolution to Democracy. International Studies. Vol. 49. Pp. 285-314. doi: 10.1177/0020881714534035
9. Sater, J. (2014). Civil Society in the Maghreb: Lessons from the Arab Spring. In: Obadare E. (eds) The Handbook of Civil Society in Africa. Nonprofit and Civil Society Studies (An International Multidisciplinary Series), vol. 20. Springer, New York, NY. Pp. 95-107. doi: 10.1007/978-1-4614-8262-8_7
10. Tausch, Arno (2019). Islamism, Arab Spring and the Future of Democracy: World System and World Values Perspectives. In book: Islamism, Arab Spring, and the Future of Democracy, Springer Verlag, Wiesbaden, Germany, pp. 311-345. doi: 10.1007/978-3-319-91077-2
Размещено на Allbest.ru
...