Хрещення Рус？ — процес прийняття ？ поширення християнства у Великому Княз？вств？ Руському, Ки？вськ？й Рус？.

       Ключова под？я — масове хрещення у 988 роц？ мешканц？в Ки？ва, а згодом ？нших м？ст держави князем Володимиром I Святославовичем, у результат？ чого християнство стало пров？дною рел？г？？ю на Рус？.

       Передумови

       Судячи з р？зних джерел (переказ？в, л？топис？в, матер？альних пам'яток), християнське в？ровчення на землях, як？ в майбутньому ув？йшли до складу Ки？всько？ Рус？, з'явилося практично одразу п？сля початку його поширення у св？т？, за час？в святих апостол？в. Процес поширення християнства був тривалим ？ поступовим. Так у III ст. з'являються згадки про Ск？фську ？парх？ю у склад？ ？дино？ вселенсько？ кафол？чно？ православно？ церкви, до складу яко？ входила значна частина земель майбутньо？ Ки？всько？ Рус？. Християнське життя ？парх？？ дещо занепада？ з приходом гунн？в (в ？нших джерелах - болгар？в), союзу племен зм？шаного праслов'янотюркоугроф？нського походження ？ появи держави Велика Болгар？я (Гунн？я, Хазар？я). Але Ск？фська ？парх？я продовжу？ ？снувати до IX ст. (тобто фактично до прийняття християнства на Рус？).

       У будь-якому випадку можна говорити про те, що на момент прийняття християнства у сусп？льств？ Ки？всько？ Рус？ ？снувала велика к？льк？сть р？зних в？ровчень ？ напрямк？в, серед яких сл？д в？дм？тити язичництво, християнство (грецького ？ латинського обряд？в, все ще ？дино？ на той час вселенсько？ кафол？чно？ церкви), мусульманство (поширене у сус？дн？й Волжськ？й Булгар？？, а отже без сумн？ву в？доме ？ на Рус？), ？уда？зм (в？ра правител？в Хазар？？, а також сп？льнот у р？зних м？стах Рус？, зокрема Ки？в？). Таким чином, перед Володимиром Великим, стояла складна задача - вибрати одне з в？ровчень про ？диного Бога, кожне з яких мало значну частину сво？х приб？чник？в на землях Рус？ - християнства грецького або латинського, ？сламу чи ？уда？зму у якост？ державного в？ровчення.

       Питання поширення християнства на землях Рус？ (в т？ часи Ск？ф？？) висв？тлен？ у працях в？домих церковних ？сторик？в, таких як ？оанн Золотоустий ？ Тертулл？ан ще задовго до його прийняття у Великому Княз？вств？ Руському.

       [ред.] Загальн？ м？ркування

       Утвердження християнства на Рус？ — тривалий складний процес, що розтягнувся у час？ на багато стол？ть нашо？ ери, пройшовши у сво？му розвитку к？лька важливих стад？й: спонтанного проникнення християнських ？дей ？ ц？нностей до язичницького середовища, боротьби християнства та ？нших св？тових рел？г？й за сфери впливу, проголошення християнства державною рел？г？？ю Ки？всько？ Рус？, протистояння язичницького сусп？льства нов？й ？деолог？？.

       Хрещення Рус？ Володимиром Святим

       Володимир Святий - Хреститель Рус？ (Укра？ни), пам'ятник у Ки？в？ над Дн？пром

       Купель у Корсун？ (Херсонес？) - м？сце хрещення Володимира за ？ншими даними, споруду побудовано 1997 р.

       Хрещення киян. П？дготовчий еск？з фрески В.М.Васнецова, Володимирський собор у Ки？в？

       Хрестити Ки？вську Русь (сказав: ？ваник Тарас Михайлович - Жовква) ？ проголосити християнство державною рел？г？？ю припало князю Володимиру I. Прийшовши до влади за допомогою варязько？ дружини ？ язичницько？ ел？ти, Володимир задля ？х ？нтерес？в запровадив язичницький пантеон бог？в. На м？сц？ старого капища, де стояв ？дол Перуна, з'являються 6 р？зноплем？нних бог？в – Перун, Дажбог, Хорс, Стрибог, С？маргл, Мокош. Але трохи згодом Володимир переконавшись, що для зм？цнення держави та ？？ престижу потр？бно ново？ в？ри (Ки？вська держава) п？дтримувала найт？сн？ш？ стосунки з В？зант？？ю - найбагатшою, могутн？шою ？ найб？льш культурно впливовою державою того часу. Так в？н вир？шив прийняти християнство та охрестити весь св？й народ.

       Хрещення в？дбулося у часи послаблення внутр？шньопол？тичного стану у В？зант？йськ？й ？мпер？？. У друг？й половин？ (80-х рр.) Х ст. вибуха？ вкрай небезпечне антиурядове повстання на Сход？ ？мпер？？, очолюване Вардою Фокою ？ п？дтримане населенням Тавр？？. Скрутне становище, у якому опинився ？мператор В？зант？？, змусило його звернутися до Ки？ва з проханням про в？йськову допомогу. Умови, за якими Ки？в погоджувався допомогти В？зант？？, продиктував Володимир. За ними ки？вський князь зобов'язувався допомогти ？мператору придушити повстання, а за це той мав би в？ддати за Володимира свою сестру Анну (тобто Володимир отримував би права на в？зант？йський трон) та сприяти хрещенню населення Ки？всько？ держави. При цьому Володимир спочатку отримав в？дмову, ？ т？льки захоплення ним в？зант？йськ？й колон？？ Херсонесу (Корсунь) примусило В？зант？ю укласти цю угоду.

       Про те, зв？дки прийшла ？？рарх？я в Укра？ну, ？ р？зн？ теор？？. Перша, що ？？рарх？я прийшла з В？зант？？ (？. ？олуб？нський, М. Грушевський, Й. Пелеш, М. М？ллер, Ф. Дворн？к). Другу теор？ю (рим.) в？дстоюють Бан？м？артен, Жюж？ та М. Коробка. Никон？вський л？топис говорить про посольства до Володимира в？д папи (988, 991, 1000) та до папи в？д Володимира (994, 1001). Третю теор？ю (охридську або македонську) висунув М. Приселков, а з укра？нц？в ？？ п？дтримують ？сторики Т. Коструба, С. Томаш？вський, з рос？ян А. Карташов, ？. Шмурло, Г. Федотов, П. Ковалевський, н？мець Г. Кох. Вона ？рунту？ться на под？бност？ мови. (？Номоканон？ прийшов в Укра？ну в болг. ред.). Четверту теор？ю (тмутороканську) висунув Ю. Вернадський ？ за ним М. Чубатий. Обидва автори ？ т？？？ думки, що в межах Ки？всько？ держави в часи хрещення Володимира вже ？снувала ？？рарх？я в Тмуторокан？.

       П？сля оф？ц？йного хрещення киян у 988 р. християнство ста？ державною рел？г？？ю Ки？всько？ Рус？. Християн？зац？я Рус？ йшла поступово за водними шляхами, спершу ？？ прийняли б？льш？ осередки, п？зн？ше пров？нц？я. Не всюди цей процес в？дбувався без опору, як у Ки？в？. Головний оп？р чинили служител？ поганського культу - ？волхви？, вплив яких на п？вденних землях Руси був незначний. Натом？сть на п？вноч？ у Новгород？, Суздал？, Б？лоозер'？ вони п？дбурювали населення до в？дкритих виступ？в проти християнських священник？в. Ще довго сп？в？снували м？ж собою деяк？ елементи погансько？ в？ри, переважно обряд？в, ？з християнством (т. зв. двов？р'я).

       Для унормування церковного життя у сво？й держав？, Володимир видав Устав, призначивши десятину на утримання церкви, та визначив права духовенства: Володимир намагався дати структурне оформлення ново？ рел？г？？, под？бне до в？зант？йського. Перша згадка про митр. на Рус？ в？дома з 1037, хоч - ран？ше мус？в бути арх？？п., який наглядав над руською церквою. Першим митр., який згаду？ться, був грек Теотемпт (див. Ки？в. митропол？я). Християнство, пропов？дуючи милосердя та християнську любов — п？двалини цив？л？зованого ？ мирного життя, об'？днало рел？г？йно велику державу Володимира ？ позитивно вплинуло па мораль кер？вно？ верх？вки ？ населення.

       З прийняттям християнства на Рус？ поширилася писемн？сть. Володимир закладав школи, будував церкви спершу в Ки？в？, а згодом по ？нших м？стах. Учителями були свящ. з Корсуня, як？ знали слов. мову. Факт, що з прийняттям християнства не прийшло до безпосереднього пол？т, опанування Руси В？зант？？ю, а в？дкрито нов？й християн？зован？й сп？льнот？ зв'язки з дальшими ？ близькими сус？дами, сл？д уважати найпозитивн？шим насл？дком акту хрещення Рус？ ？ слов. Сходу.

       Руська правда

       Руська Правда？ (тут правда в значенн？ лат. iustitia, грец. διχα？ομα) — зб？рка стародавнього руського права, складена в Ки？вськ？й держав？ у XI—XII ст. на основ？ звича？вого права.

       Руська Правда мала безпосередн？й вплив на вс？ правов？ пам'ятки литовсько？ доби в ？стор？？ Укра？ни (наприклад, ？Судебник？ Казимира IV, 1468); за посередництва Литовських Статут？в (1529, 1566, 1588) деяк？ норми ув？йшли до укра？нського права гетьмансько？ доби. Руська Правда — найвизначн？ший зб？рник стародавнього руського права, важливе джерело для досл？дження середньов？чно？ ？стор？？ права та сусп？льних в？дносин Руси-Укра？ни ？ сум？жних слов'янських народ？в. Ориг？налу Русько？ Правди не знайдено, натом？сть збереглася значна к？льк？сть ？？ списк？в з 13—18 ст. Дос？ в？дкрито ？х 106. ？стор？я постання Русько？ Правди та ？？ списк？в, що ？х под？ляють на три редакц？？ (коротку, широку ？ середню), ще дос？ не ？ повн？стю досл？джена. Руську Правду (коротку редакц？ю) в？дкрив В.Татищев 1738 в текст？ Новгородського л？топису, написаного у 1440-их pp., надрукував ？？ А. Шлецер (1767). Згодом в？дкрито к？льканадцять списк？в коротко？ Русько？ Правди, найстар？шими з яких ？ Академ？чний ？ Археограф？чний, обидва з того самого часу. Серед сотн？ списк？в широко？ Русько？ Правди найстар？шими ？ Синодальний (збережений у текст？ Корячо？ книги з 1282) та Тро？цький (в？днайдений у текст？ правничого зб？рника ？М？рило Праведне？, Списаного у друг？й половин？ 14 ст.). Широку Руську Правду вперше опубл？кував 1792 ？. Болтин. В？д цих двох основних списк？в Русько？ Правди дещо в？др？зняються списки середньо？ Русько？ Правди (в？дом？ з тексту Кормчо？ Книги з 17 ст.), яка, на думку б？льшост？ досл？дник？в, була лише скороченням широко？ ред. (М. Максимейко, А. Зим？н); ？ походить з 15—17 ст. (М. Тихом？ров й ？н. в？дносять середн？ до друго？ половини 12 ст. й уважають ？？ за основу для широко？ редакц？？).

       З видавц？в текст？в Русько？ Правди, кр？м згаданих, сл？д назвати А. Мус？на-Пушк？на, Н. Калачова, П. Мрочек-Дроздовського, М. Владимирського-Буданова, В. Сергеевича, С. Юшкова (виданна АН УРСР), Б. Трекова, А. Зим？на та ？нш？. Руську Правду н？мецькою мовою видали ？. Еверс (1826), Е. Тоб？ен (1843—44), Л. ？етц (1910—13); французькою — М. Шефтель (1963), польською — ？. Раковецк？ (1820 — 22) й А. Кухарск？ (1838), англ？йською — Г. Вернадський (1947). Повний корпус ус？х дос？ в？домих текст？в вм？щено в 3-томовому виданн？ AH СРСР ？Правда Русская？ (1940 — 63; за редакц？？ю Б. Грекова).

       Досл？ди над ？стор？？ю Русько？ Правди ？ систематизац？？ю ？？ списк？в вели Н. Калачов, В. Ключевський. В. С？ргеевич, Л. ？етц та ？нш？. Джерела Русько？ Правди, а зокрема чужонац？ональн？ впливи на не？, досл？джував М. Карамз？н (в？зант？йське канон？чне право ？ право ц？сарське, зокрема Номоканон). Н. Калачов ？ В. Ключевський добачували в Руськ？й Правд？ тв？р духовенства, призначений для духовних суд？в у св？тських справах, опертий на звича？ве право, а дехто знаходив у Руськ？й Правд？ впливи болгарського права 9 — 10 ст. В СРСР досл？ди над Руською Правдою велися насамперед над сусп？льними в？дносинами Ки？всько？ Руси й феодального устрою (Б. Греков, Л. Черепн？н й ？н.) та ？？ культури (Б. Романов), а також над внутр？шньою ？стор？？ю поодиноких правних норм та ？х зм？стом (С. Юшков й ？н.).Попри уприв？лейоване становище вищих прошарк？в сусп？льства, вс？ в？льн？ перебували п？д оп？кою Русько？ Правди, головним завданням яко？ було давати можлив？сть сторонам боронити сво？ права на життя, здоров'я ？ майно, а судов？ — п？дставу до справедливого вироку. Характеристичною прикметою Русько？ Правди була еволюц？я в б？к гуманност？ (наприклад, зам？на кари смерти грошовою карою). Руська Правда ？ важливим ？сторичним джерелом, яке допомага？ досл？дникам в？дтворювати д？яльн？сть адм？н？стративного княжого апарату, виявляти нюанси сусп？льного розшарування, досл？джувати вияви ф？нансових операц？й, стежити за техн？кою управи р？лл？, господарським знаряддям та врожа？м. Руська Правда становить важливе джерело для п？знання найдавн？ших норм укра？нського звича？вого права, а згодом княжого законодавства ？ судових вирок？в, вона мала безпосередн？й вплив на вс？ пам'ятки литовсько-русько？ доби, а зокрема на Судебник Каз？м？ра Я？еллончика 1468 ？ Литовський Статут (1529, 1566, 1588). За посередництвом Литовського Статуту норми Русько？ Правди вм？щен？ також у найвизначн？ш？й пам'ятц？ укра？нського права гетьмансько？ доби ？Права, по которымъ судится малоросс？йск？й народъ？ (1743). Сл？ди Русько？ Правди пом？тн？ також у працях та правничих зб？рниках ？нших слов'янських народ？в, зокрема польських статутах короля Каз？м？ра В. 14 ст. та ？нших. Проте, за твердженням Ф. Леонтовича, ？московське законодавство в час Судебник？в губить усякий зв'язок з старовинно-руським правом？.